№ 109/2470/2013-к
1-кп/109/114/2013
10 червня 2013 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд АР Крим в складі:
Головуючого судді Дегтярьової В.Ю.
при секретарі Пахарчук А.А.
за участю прокурора Шостак О.В.
потерпілої ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012130290000107 від 30 листопада 2012 року про обвинувачення:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 рйону АР Крим, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого робочим на Полтавському комбікормовому заводі, який перебуває у цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 29 березня 2012 року Красногвардійським районним судом АР Крим за ст. 164 ч.1 КК України до 120-ти годин громадських робіт, судимість не знята та не погашена,
за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,
ОСОБА_2, згідно рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 04 червня 1999 року, зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 26 травня 1999 року до повноліття дитини.
29 березня 2012 року ОСОБА_4 засуджений Красногвардійським районним судом АР Крим за ст. 164 ч. 1 КК України до 120 годин громадських робіт. Однак після відбуття покарання, в період не знятої і не погашеної судимості він продовжував злісно ухилятися від слати аліментів, будучи працездатним, ніде не працює, на обліку в центрі зайнятості не стоїть, заходів до працевлаштування не приймає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, в результаті чого утворилася заборгованість по аліментах з 29 березня 2012 року по 15 люте 2013 року становить 4321,66 грн., що перевищує сукупну заборгованість по сплаті аліментів за шість місяців.
Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю та пояснив, що він з ОСОБА_1 не проживає з 2002 року. Згідно рішення суду він зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 він їх у повному обсязі не сплачує, тому що ніде не працює, не має постійного доходу. Коли у нього є кошті, то він допомагає дитині. На даний час він офіційно працює, та буде погашати заборгованість по аліментам. Розкаються в скоєному.
Винність обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доводиться доказами, дослідженими в ході судового розгляду:
Свідченнями потерпілої ОСОБА_1, яка у судовому засіданні пояснила, що дійсно вона з 2002 року не проживає з ОСОБА_2 Він, згідно рішення суду, зобов'язаний до сплати аліментів. Але, сплачує їх у неповному обсязі. З 29 березня 2012 року сплатив декілька разів аліменти на суму 850 грн. Також, він взагалі не цікавиться дитиною, не бере участь у її вихованні.
- Заявою ОСОБА_1 від 30 листопада 2012 року про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у зв'язку з його ухиленням від сплати аліментів на неповнолітню дитину (а.с. 2)
- Вироком Красногвардійського районного суду від 29 березня 2012 року про засудження ОСОБА_2 за ст. 164 ч.1 КК України до 120 годин громадських робот. (а.с. 20)
- Довідкою-розрахунком ВДВС Красногвардійського РУЮ, згідно якої заборгованості по аліментам станом на 15 люте 2013 року складає 4321 грн. 66 коп. (а.с. 22)
- Попередженням від 20 липня 2010 року ОСОБА_2 про зобов'язання сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а у разі ухилення притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності (а.с. 24)
- Зобов'язаннями ОСОБА_2 про сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 24-25)
Проаналізувавши докази, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена, і дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 164 ч. 2 КК України - як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Судом встановлено, що допустимість доказів, отриманих до набуття чинності КПК, визначається у порядку КПК 1960 року. Наведене випливає також із положень ч.2 ст. 5 КПК. Крім того, беручи до уваги положення п.7 розділу Х1 «Перехідні положення» КПК, відповідно до якого в одній справі (кримінальному провадженні) можуть бути докази, отримані внаслідок здійснення оперативно-розшукових, слідчих та процесуальних дій як у порядку КПК 1960 року (до набрання чинності КПК), так і в порядку КПК (після набуття ним чинності), суд, розглядаючи таку справу (кримінальне провадження), має визначати допустимість доказів (доказу) згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, дані про особу обвинуваченого та інші обставини.
Призначаючи покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є злочином невеликої тяжкості.
В ході досудового слідства і в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав повністю, розкаявся, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні мати похилого віку - ІНФОРМАЦІЯ_6, має постійне місце роботи. Дані обставині пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Потому, з врахуванням обставин які пом'якшують покарання обвинуваченого, а також, враховує, що ОСОБА_2 постійно працює на комбікормовому заводі, з метою швидкого погашення заборгованості по аліментам, суд вважає, що при обранні покарання останньому можливе застосування статті 75 КК України, оскільки приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання з випробуванням і покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення і запобігання скоюванню нових злочинів обвинуваченим.
Цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження у ході судового розгляду стосовно ОСОБА_2 не обирались.
Керуючись ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 164 ч. 2 КК України та призначити покарання у вигляді ДВОХ років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням на один рік, якщо він впродовж зазначеного строку не скоїть нового злочину і виконає обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчій інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: