06 червня 2013 року Справа № 803/1141/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ТзОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося в суд із позовом до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (перший ВДВС Луцького міського управління юстиції), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо розшуку та затримання транспортного засобу, визнання протиправною та скасування постанови від 8 квітня 2013 року та зобов'язання зняти з бази даних «Арешт» тип арешту «арешт та розшук» інформацію про затримання автомобіля «Mitsubishi Grandis», чорного кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 про що повідомити Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (УДАІ УМВС України у Волинській області) та Волинську філію державного підприємства «Інформаційний центр».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні постанови ВДАІ №235739, виданої 4 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 510 грн., постановлено затримати з постановкою на штрафний майданчик транспортний засіб «Mitsubishi Grandis», кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, інформацію про затримання вказаного транспортного засобу внести до бази даних «Арешт», тип арешту «арешт та затримання» що належить боржнику ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, про що винесено постанову від 8 квітня 2013 року. Вважає, що відповідач цілеспрямовано вчинив неправомірні виконавчі дії, переслідуючи настання негативних наслідків для заставодержателя Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ПАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», боржника ОСОБА_1, у вигляді вилучення транспортного засобу, що призведе до порушення права заставодержателя задоволити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання за виконавчими документами. Просить визнати неправомірними дії щодо розшуку та затримання транспортного засобу, визнати протиправною та скасувати постанову від 8 квітня 2013 року та зобов'язати зняти з бази даних «Арешт» тип арешту «арешт та розшук» інформацію про затримання автомобіля «Mitsubishi Grandis», кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, про що повідомити УДАІ УМВС України у Волинській області та Волинську філію державного підприємства «Інформаційний центр».
Позивач у своїй заяві від 6 червня 2013 року просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання представника не направив, заперечення на позовну заяву не надав. 5 червня 2013 року представником відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, пояснень не надав та причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
У відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір застави PCL-АОО/324/2007, з якого вбачається, що автомобіль «Mitsubishi Grandis», 2007 року випуску, чорного кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 передано в заставу ПАТ «ОТП Банк» з метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором CL А00/324/2007, укладеним 25 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк».
Відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором CL А00/324/2007 від 25 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк».
8 квітня 2013 року державним виконавцем першого ВДВС Луцького міського управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про розшук та затримання транспортного засобу при виконанні постанови ВДАІ №235739, виданої 4 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 510 грн. Даною постановою зобов'язано затримати з постановкою на штрафний майданчик транспортний засіб «Mitsubishi Grandis», кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, інформацію про затримання вказаного транспортного засобу внести до бази даних «Арешт», тип арешту «арешт та затримання» що належить боржнику ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 6 Закон України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно із статтею 54 Закон України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор має право у разі невиконання божником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншим кредитором.
Відповідно до статті 19, частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року №2654-XII, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Таким чином, державний виконавець вчиняючи дії щодо розшуку та затримання транспортного засобу «Mitsubishi Grandis», кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 обмежив позивача у правах заставодержателя в частині задоволення вимог шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Оскільки, автомобіль «Mitsubishi Grandis», 2007 року випуску, чорного кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 перебуває у заставі, згідно із договором застави PCL-АОО/324/2007 від 25 жовтня 2007 року, у відповідача не було підстав для розшуку та затримання транспортного засобу при виконанні постанови ВДАІ №235739, виданої 4 грудня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 510 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із частиною першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, те що відповідач позовні вимоги не оспорив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставні та підлягають до повного задоволення.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати дій першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції щодо розшуку та затримання транспортного засобу, а саме: автомобіля «Mitsubishi Grandis», чорного кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 неправомірними.
Визнати протиправною та скасувати постанову першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про розшук та затримання транспортного засобу від 8 квітня 2013 року.
Зобов'язати перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти з бази даних «Арешт» тип арешту «арешт та розшук» інформацію про затримання автомобіля «Mitsubishi Grandis», чорного кольору, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк