Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 червня 2013 р. Справа №805/6078/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 16 год. 25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Спасової Н.В.,
при секретарі Симоновій Ю.Ю.,
за участю представників:
позивача - Мирошніченко М.М.
відповідача - Полякової В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення,
В травні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька (надані позивач, УПФУ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку (надалі відповідач, ВДВС), третя особа - ОСОБА_3, в якому просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку щодо примусового виконання Постанови № 54 від 29.06.2010 року, виданої УПФУ у Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення з ОСОБА_3 суми у розмірі 680 грн. та зобов'язати відповідача провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_3 на користь УПФУ у Куйбишевському районі м. Донецька суми штрафу у розмірі 680,00 грн., накладеного Постановою № 54 від 29.06.2010 року, було з'ясовано, що протягом 2,5 років державний виконавець не здійснював жодних дій, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» за для реального виконання вказаного виконавчого документу. Внаслідок такої бездіяльності, у строки, встановлені ст. 30 Закону № 606, виконавчий документ залишається не виконаним, чим порушуються права УПФУ як стягувача. Вказана бездіяльність відповідача призводить до дефіциту бюджету УПФУ.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві. Позов просила задовольнити. Додатково пояснила, що УПФУ раз на квартал здійснював звірку з органом ВДВС щодо стану даного виконавчого провадження, складали відповідні протоколи. За результатами звірки посадові особи УПФУ зверталися з клопотаннями про здійснення певних виконавчих дій, проте на їх клопотання державний виконавець не реагував. Крім того, за даним виконавчим провадженням в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» начальнику органу ДВС була подана скарга на дії державного виконавця. Однак дана скарга керівником відповідача залишена без будь-якого реагування та розгляду. Відповідаючи на запитання суду щодо підставності за закінченим виконавчим провадженням зобов'язати орган ДВС здійснювати певні виконавчі дії представник позивача наполягала на задоволенні позову в цій частині, посилаючись на неотримання УПФУ постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях. Визнала, що стягнення за Постановою № 54 здійснювалось з перевищенням строку, установленого законом, проте зазначене порушення відбулось не внаслідок неправомірної бездіяльності, а у зв'язку із великим навантаженням. Оскільки в її провадженні одночасно перебуває 1300 виконавчих проваджень, то вона не має фізичної можливості все своєчасно контролювати та виконувати. Вказувала, що при відкритті виконавчого провадження, шляхом направлення запитів до БТІ, ДПІ, МРЕВ, управління земельних ресурсів був з'ясований майновий стан боржниці. Оскільки отримані відповіді містили інформацію щодо відсутності у боржниці ОСОБА_3 майна, за рахунок якого можливо було би здійснити стягнення, то виконавчий документ був направлений на виконання за місцем роботи боржника. Оскільки за місцезнаходженням, вказаним в ЄДР, роботодавець боржниці не знаходився, приймаючи до уваги, що Розпорядження та Постанова № 54 на адресу ВДВС не повертались, виконавчий документ був втрачений. Орган ДВС звертався до УПФУ з проханням надати дублікат Постанови № 54, проте до відділу зазначений документ не надходив, що унеможливило його реальне виконання. Також представник відповідача вказувала, що нею 03.06.2013року було здійснено вихід за відомим місцем проживання боржниці та з'ясовано, що за вказаною адресою боржниця не мешкає. Внаслідок неможливості за таких обставин здійснити примусове стягнення за Постановою № 54 зазначений виконавчий документ був повернутий УПФУ без виконання, а виконавче провадження за ним закрито. Посилаючись на зазначене, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та виконавчого провадження № 20714542, встановивши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовою нормою, яку слід застосувати до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.08.2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку було відкрите виконавче провадження № 20714542 за виконавчим документом - Постановою № 54 від 29.06.2010 року, виданої УПФУ в Куйбишевському районі міста Донецька про стягнення з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Куйбишевському районі міста Донецька суми у розмірі 680,00 грн. (а.с.4,6)
Відносини, пов'язані з виконанням рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 606-XIV).
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 3 зазначеної статті передбачені права державного виконавця у процесі здійснення ним виконавчого провадження, відповідно якої, не обмежуючись наведеним, державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Статтею 52 Закону № 606-XIV передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Крім того, статтею 30 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
З матеріалів виконавчого провадження № 20714542 встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька боргу у сумі 680,00 грн., 18.08.2010 року державним виконавцем були направлені запити до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька (а.с.31), управління земельних ресурсів (а.с.31), КП БТІ м. Донецька (а.с.32), МРЕВ № 2 УДАІ УМВС України у Донецькій області (а.с.32).
Відповідей даних організацій в матеріалах виконавчого провадження не міститься.
Згідно пояснень представника відповідача отримані відповіді на вказані запити зберігаються в іншому місці, оскільки стосуються не тільки боржниці ОСОБА_3, але й інших боржників. Щодо відомостей, отриманих стосовно боржниці ОСОБА_3 державним виконавцем на копіях запитів були зроблені відповідні відмітки.
Згідно відміток, зроблених державним виконавцем на копіях запитів, за відомостями, повідомленими ДПІ, КП БТІ та МРЕВ, рахунків, відкритих у банках, боржниця ОСОБА_3 не має, нерухоме майно та транспортні засоби за нею не зареєстровані. Відповідь з управління земельних ресурсів на запит виконавчої служби не надійшла.
19.10.2010 року державним виконавцем винесено розпорядження, яким виконавчий документ - Постанова № 54 від 29.06.2010 року була направлена за місцем роботи боржника - в ТОВ «Люксет» для здійснення відрахувань із заробітної плати ОСОБА_3 (а.с.33)
В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання вказаним роботодавцем зазначеного розпорядження.
З пояснень представників сторін та матеріалів виконавчого провадження встановлено, що утримання із заробітної плати ОСОБА_3 ТОВ «Люксет» не здійснювалося, грошові кошти на погашення боргу на рахунок ВДВС не надходили.
Крім того, з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що протягом жовтня 2010 року- вересня 2012 року (протягом майже двох років) жодних виконавчих дій у межах виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька суми у розмірі 680,00 грн. не здійснювалося.
З протоколів ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 11.06.2012 року та від 14.01.2013 року вбачається, що представник позивача (стягувача) звертався до державного виконавця з клопотаннями про направлення повторних запитів до ДПІ, КП БТІ, управління земельних ресурсів, МРЕВ для з'ясування майнового стану боржника, просив направити клопотання до суду про заборону виїзду ОСОБА_3 за межі України, повідомляв, що боржниця продовжує працювати в ТОВ «Люксет», в зв'язку з чим просив здійснити заходи щодо стягнення штрафу за рахунок заробітної плати. (а.с.27-28)
Крім того, позивачем в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» начальнику ВДВС в Куйбишевському районі м. Донецька 21.01.2013 року була подана скарга на бездіяльність державного виконавця в якій наголошувалося на нездійсненні заходів, передбачених законодавством з метою реального виконання виконавчого документу та порушення строків, установлених законом, для примусового стягнення боргу за виконавчим провадженням. (а.с.26)
За твердженням представника позивача дана скарга керівником відповідача була проігнорована. Відповідачем доказів реагування на дану скаргу суду не надано.
Таким чином, з матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено нездійснення державним виконавцем протягом майже двох років жодних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання виконавчого документу - Постанови № 54 УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька від 29.06.2010 року. Отже, права та повноваження, надані Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець не реалізовував, обов'язки щодо здійснення виконавчих дій у строки, визначені законодавством, не виконав. За таких обставин, суд приходить до висновку, що з боку відповідача має місце неправомірна бездіяльність щодо нездійснення протягом тривалого часу жодних заходів по стягненню з ОСОБА_3 на користь УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька суми боргу, в зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги УПФУ в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо браку часу на здійснення виконавчих дій за цим виконавчим провадженням через велике навантаження, оскільки на направлення повторних запитів щодо з'ясування майнового стану боржника, здійснення виходу за місцем проживання боржниці з метою виявлення, опису та арешту майна, здійснення перевірки роботодавця з метою з'ясування причин фактичного не утримання боргу із заробітної плати ОСОБА_3 та вжиття інших заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", за переконанням суду, багато часу не потрібно і причини, зазначені представником відповідача на виправдання бездіяльності є не поважними.
Що стосується позовних вимог УПФУ про зобов'язання відповідача провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у повному обсязі суд зазначає наступне.
З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що після звернення УПФУ до суду з позовом державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржниці. За результатами цього виходу було складено від 03.06.2013року, згідно якому за адресою АДРЕСА_1 боржниця не мешкає. Навести довідку ДАБ не вдається можливим через відсутність ідентифікаційного коду та дати народження ОСОБА_3 (а.с.37)
04.06.2013року державним виконавцем на підставі п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. (а.с.38) Копія вказаної постанови супровідним листом від 04.06.2013року спрямована на адресу позивача.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).
Відповідно до ч. 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
З наведених положень законодавства виплаває висновок про відсутність у державного виконавця підстав для здійснення виконавчих дій за виконавчим документом, який повернуто стягувачу, оскільки після такого повернення у провадженні органу ДВС даний документ вже не перебуває. Відтак, у суду також відсутні правові підстави для зобов'язання державного виконавця вживати заходи за повернутим стягувачу виконавчим документом. Отже, позовні вимогу УПФУ в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про неотримання на день розгляду справи постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки факт такого неотримання не впливає та не скасовує зазначене рішення органу ДВС, прийняте за результатами виконання виконавчого провадження.
У відповідності до положень ст. 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 7, 69-71, 94, 162, 163, 184-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, третя особа - ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання усунути допущені порушення задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку щодо примусового виконання Постанови № 54 від 29.06.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька суми у розмірі 680,00грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05 червня 2013 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 10 червня 2013 року.
Суддя Спасова Н.В.