м.Вінниця
05 червня 2013 р. Справа № 802/1712/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича
представника позивача: Удовенко К.С.
представника відповідача: Педченко Г.О.
прокурора: Клименка Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод"
до: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
за участю Вінницької міжрайонної прокуратури з нагляду за додерженням законів у сфері природоохоронного законодавства
про: визнання дій незаконними
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання неправомірним результатів позапланової перевірки, а саме акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14.03.2013 р. в частині висновків щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами, визнання протиправним та скасування припису №04-04 від 14.03.2013р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність висновків відповідача, що викладені в акті за результатами проведення перевірки ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, в частині відсутності у позивача спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами). Зазначає, що стаття 23 Кодексу України про надра дозволяє видобувати підземні води для своїх господарських та побутових потреб, що має місце у випадку позивача, адже, фактично, зазначена в графі «виробничі потреби» вода, була використана саме на побутові потреби, про що свідчить специфіка технології виробництва продукції, яку виробляє товариство.
Відтак, позивач вважає припис №04-04 від 14.03.2013 Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про зобов'язання ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та не допускати порушень природоохоронного законодавства протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та пояснення, надані у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях від 19.04.2013р. (а.с. 69-70), в яких, зокрема, зазначено, що всупереч вимог чинного законодавства товариство здійснює видобування підземних вод із артезіанських свердловин для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, чим порушує вимоги статті 23 Кодексу України про надра, якою, в тому числі, передбачено, що землевласники та землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. Враховуючи, що товариство використовує воду саме для виробничих та госппитних потреб, а тому зобов'язано отримати відповідний дозвіл на користування надрами.
В судовому засіданні 05.06.2013 року, подавши відповідну заяву та у відповідності до положень статті 60 КАС України, у справу вступив прокурор Вінницької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, який підтримав позицію відповідача та просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Згідно наказу № 61-П від 13.03.2013р. та на підставі направлення на перевірку № 0207 від 13.03.2013 р. держінспекторами Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 14 березня 2013 р. проведено позапланову перевірку ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за наслідком якої складено акт, у якому зазначено про порушення товариством статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, а саме вказано, що підприємством здійснюється видобуток підземних вод із артезіанських свердловин для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами.
За наслідком проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією України складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 106-111). Як вбачається з висновків акту (зв. б. а.с. 109) під час заходу державного нагляду виявлені наступні порушення закону: на підприємстві здійснюється видобування корисної копалини загальнодержавного значення (питної підземної води) без належного оформлення спеціального дозволу на користування надрами, так як здійснюється забір води для техно - виробничих потреб. На підставі даного акту винесено припис №04-04 від 14.03.2013р. (а.с. 112), яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме, зобов'язано ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та не допускати порушень природоохоронного законодавства.
Не погоджуючись з такими висновками, які викладені в акті перевірки та приписом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині оскарження акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14.03.2013 р., суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, суб'єктом владних повноважень є - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
В свою чергу, актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на державну екологічну інспекцію.
За таких обставин акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки. В даному випадку - припис, який прийнятий за результатом такої перевірки.
Отже акт перевірки не є юридичною формою рішення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, а тому відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оцінюючи правомірність складання припису №04-04 від 114.03.2013 р., суд виходить з наступного.
Статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.
Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Такий виняток, зокрема, встановлений статтею 23 Кодексу України про надра відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Тобто існує три законодавчо визначених передумови використання надр без надання спеціального дозволу:
1. Наявність права власності або права користування на земельну ділянку, на якій здійснюється видобування підземних вод.
2. Використовувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, використовувати надра для господарських і побутових потреб.
3. Не перевищення об'єму водозабору підземних вод 300 куб. метрів на добу.
Із матеріалів справи слідує, що ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" має дозвіл на спеціальне водокористування від 29.03.2012р. № 5241, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області терміном дії з 28.03.2012р. по 27.01.2015р. (а.с. 33-36).
Згідно із вказаним дозволом ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб використовує 2 водозабірні свердловини, розташовані на території господарства, облаштовані на архей-протерозойському водоносному комплексі, представлений підземними водами тріщинуватої зони, водогін: водозабірна свердловина №1644 (глибина 80 м, дебіт 5,0 м3/год.) та № 2443 (глибина 80 м, дебіт 7,0 м3/год.).
Відповідно до звітів про використання води (форми 2-ТП водгосп) за 2011 рік та за 2012 рік, підприємством фактично використано води за чотири квартали 2011 року: 72,0 тис. м3 (рядок 11 графа 9) з них: на госппитні потреби - 10,4 тис. м3 (рядок 11 графа 10), на виробничі потреби - 61,6 тис. м3 (рядок 11 графа 11) та за чотири квартали 2012 року підприємством використано 52,0 тис. м3 води (рядок 11 графа 9), з них: на госппитні потреби - 7,3 тис. м3 (рядок 11 графа 10), на виробничі потреби - 44,7 тис. м3 (рядок 11 графа 11) (а.с. 25-26, 31-32 ).
Відповідачем не заперечувалось, що статзвітність позивача за формами 2-ТП (водгосп) складено достовірно, перевищень об'ємів водоспоживання, визначених статтею 23 Кодексу України про надра перевіркою не зафіксовано та судом не встановлено.
Разом з тим, відповідач стверджує, що товариство повинно отримати дозвіл на користування надрами, оскільки використовує воду для "виробничих потреб", що не є тотожним використанню для "власних господарсько-побутових потреб", яке звільняє від отримання такого дозволу.
Оцінюючи таку позицію Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
У дозволі на спеціальне водокористування від 29.03.2012р. № 5241, виданому ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" зазначено цілі водокористування : господарсько-питні та виробничі потреби.
Згідно із пунктом 5.11 Інструкції щодо заповнення статистичної звітності № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997 № 230 та зареєстрованої у в Міністерстві юстиції України 16.10.1997 за № 480/2284 показник гр. 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), показник гр. 11 враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб, включаючи обсяг свіжої води, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання (наростаючим підсумком з початку року).
У звітності про використання води (форми 2-ТП водгосп) за 2011-2012 роки, позивач заповнив графи 10 та 11 використаної підземної води на госппитні та виробничі потреби підприємства.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Статуту ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" основною діяльністю товариства є виготовлення та реалізація цільномолочної продукції, казеїну технічного, всіх видів сирів, сметани, вершкового масла та інших продуктів перероби молока (а.с. 46).
Згідно із положеннями статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша).
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями (частина друга).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини (частина четверта).
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності (частина п'ята).
При цьому, слід вказати, що господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому підприємство згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра не зобов'язано отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води).
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 р. у справі №К/800/9843/13.
При цьому, судом не беруться до уваги визначення «господарсько-побутових потреб» наведене представником відповідача з посиланням на міжнародний стандарт «ГОСТ 17.1.1.04-80», затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 р. № 1452, відповідно до якого, як вказує представник відповідача, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парканах; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж), з тих підстав, що такий перелік стосується «господарсько-питних та номінально-побутових потреб» саме «населення». Тоді як у даному випадку мова йде про використання води для "власних господарських потреб підприємства".
Окрім того, ні законодавство про надра, ні вказані стандарти не наводять визначення поняття «власні господарсько-побутових потреби», про яке йдеться у статті 23 Кодексу України про надра. А тому, на думку суду, представник відповідача помилково ототожнює таке поняття як «господарсько-питні та комунально-побутові потреби населення» з поняттям «власні господарсько-побутові потреби». Також суд вважає за необхідне зазначити, що в жодному нормативно - правовому акті не наведено визначення поняття "виробничі".
При з'ясуванні обставин у справі та перевірки їх доказами, суд також зважує на те, що Європейський суд з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) перевіряючи відповідність дій державних органів ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Крім того, у своєму рішенні у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини констатує, що говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом МОНПС від 15.12.1994 № 116 (зареєстрований: Мін'юст України, 22.12.1994 за № 313/523) до господарсько-питного водокористування належить використання водних об'єктів як джерел господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості.
Також в матеріалах справи містяться рецептура та параметри продукції (а.с. 41, 42), яку виготовляло підприємство, відповідно до яких під час її виробництва вода не використовувалась.
Крім того, суд звертає увагу на пояснення представника позивача, які не спростовано прокурором та представником відповідача, про те, що з середини 2012 року підприємство не виробляє продукцію.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, те що позивач є підприємством харчової промисловості, відсутність законодавчого визначення поняття "виробничі потреби" суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення позивачем статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, тому вимоги Державної екологічної інспекції України, які містяться в приписі № 04-04 від 14.03.2013 р. щодо зобов'язання ТОВ "Могилів-Подільський молокозавод" одержати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) є необґрунтованими, відповідно., припис від №04-04 від 14.03.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд критично оцінює посилання прокурора та представника відповідача на ту обставину, що підготовка позивачем документів для отримання спеціального дозволу на використання надр свідчить про те, що останній здійснював видобування води в порушення вимог Кодексу України про надра, оскільки як слідує з пояснень представника позивача та не спростовано прокурором та представником відповідача, позивач має намір здійснити перепрофілювання свого виробництва, а тому видобуток води буде здійснюватись з перевищенням ліміту, визначеного статтею 27 Кодексу України про надра.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що доказом наявності порушень, встановлених під час перевірки, є постанова про накладення адміністративного стягнення від 18.03.2013 року №04/97, яка позивачем не оскаржена, то суд його також оцінює критично, оскільки у представника відповідача відсутні будь-які докази на підтвердження отримання даної постанови позивачем. Суд не бере до уваги квитанцію (а.с. 116) як доказ отримання даної постанови позивачем, оскільки вона може свідчити лише про направлення рекомендованим листом даної постанови.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №04-04 від 14.03.2013 р. та про відмову в задоволені вимог про визнання неправомірним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14.03.2013 р. в частині висновків щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №04-04 від 14.03.2013 р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Могилів-Подільський молокозавод" (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Пушкінська, 146, код ЄДРПОУ 34309986) судовий збір в розмірі 17,20 грн. (сімнадцять гривень 20 копійок) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна