Справа № 758/1977/13-ц
Категорія 55
03 червня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарях - Кравцовій Ю. В. ,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту, треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи свої вимоги тим, що Прокуратурою Подільського району м. Києва за зверненням адвоката ОСОБА_5, що діяв в інтересах малолітньої ОСОБА_3, проведено перевірку щодо законності реалізації арештованого майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 в ході здійснення виконання виконавчого провадження № 24277087.
Зазначають, що під час перевірки встановлено, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, ОСОБА_4, матір малолітньої дитини, визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої.
Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 10.02.2011 відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 1 - 629, виданого Подільським районним судом м. Києва щодо конфіскації всього майна ОСОБА_4
Посилаються на те, що до засудження ОСОБА_4 постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю малолітньою донькою. Згідно довідки Форми № 3, виданої КП «Галицьке» № 85 від 18.01.2012 року у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають 2 особи: ОСОБА_4, 1983 року народження, яка є власником особового рахунку, зареєстрована з 06.05.2001 року та донька, ОСОБА_3, 2005 року народження, зареєстрована з 28.07.2005 року. Власником зазначеної квартири є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.03.2001 року.
Звертають увагу суду на те, що відповідно до ст. 59 Кримінального кодексу України, конфіскація полягає - в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, а тому у разі конфіскації квартири будуть порушені права малолітньої ОСОБА_3 на житло та призведе до того, що дитина залишиться без житла взагалі.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 41, 121 Конституції України, ст.ст. 321, 405 ЦК України, ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.ст. 17, 18, 25 ЗУ «Про охорону дитинства», звертаються з даним позовом до суду і просять виключити з акту опису майна, складеного 17.01.2011 року державним виконавцем Подільського РУЮ у м. Києві квартиру АДРЕСА_1, вартістю 241 770, 00 грн. та звільнити її з-під арешту.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримує з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями просить позов задовольнити в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 та представник третьої особи Служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в судовому засіданні також позов підтримують, обґрунтувавши поясненнями просять суду його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином, до суду надано заперечення проти позову відповідно до яких останній просить вирішити справу без його участі в межах своєї компетенції на розсуд суду, оскільки вважає, що дії державного виконавця відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».
Суд вважає можливим слухати справу у відсутність представника відповідача відповідно до вимог ст. 158, 169 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи ОСОБА_4 та представника третьої особи Служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 27.09.2010 року вироком Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 було визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженої (а.с.41-44).
21.12.2010 року ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва вищезазначений вирок було змінено в частині призначення ОСОБА_6 основного покарання, пом'якшивши його за ч. 2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 цього ж кодексу, із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки. В решті вказаний вирок залишений без змін (а.с. 45-46).
Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2011 року судом на виконання вироку Подільського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року в частині конфіскації всього майна, що належить ОСОБА_4 на користь держави було видано Виконавчий лист № 1-629/10 (а.с.67-68).
10.02.2011 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Бабенко О.О. було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Виконавчого листа № 1-629/10 (а.с.69)
06.06.2011 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Бабенко О.О. винесено Постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження (а.с.88).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується наданою копією Договору купівлі-продажу від 30.03.2001 року (а.с.7).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.94-97), 17.01.2011 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві Бабенко О.О. було здійснено опис вищезазначеної квартири та складено відповідний Акт опису і арешту майна (а.с.94-97).
Згідно Висновку з незалежної оцінки майна від 10.02.2012 року (а.с.109), ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні)) нерухомого майна - однокімнатна квартира НОМЕР_1 загальною площею - 29, 7 кв. м. станом на 06.02.2012 року становить: 241 770, 00 грн.
Прокурор звертаючись з даним позовом до суду обґрунтовує його тим, що у разі конфіскації квартири будуть порушені права малолітньої ОСОБА_3 на житло, оскільки остання там є зареєстрованою та проживала до засудження матері, а тому і набула право на нього відповідно до вимог ст. 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України та ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства».
Однак з даними твердженнями позивача суд погодитись не може виходячи з наступного.
Так зі змісту статей 316, 317 ЦК України вбачається, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При системному аналізі зазначених норм Закону та чинного законодавства України вбачається, що така підстава набуття права власності на житло, як реєстрація в квартирі, відсутня.
Відповідно ж до ст. 405 ЦК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України та ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», на які посилається позивач в своєму позові, члени сім'ї, які проживають з власником житла (наймачем) мають тільки право користування ним і у випадку позбавлення права власності власника, або права користування наймача, останні втрачають право користування житлом, оскільки їх права є похідними від прав власника (наймача).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави вважати, що малолітня ОСОБА_3 має право на збереження за нею спірної житлової площі, відсутні, а тому і відсутні підстави для задоволення позову прокурора.
Крім того, слід зазначити, що судом встановлено, що під час винесення вироку Подільським районним судом м. Києва від 27.09.2010 року саме прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді, просив призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке належить їй на праві власності, при цьому знаючи про те, що в неї на утриманні є малолітня дитина, оскільки в справі наявне Свідоцтво про народження останньої.
Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного ст. 41, 124 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 405, 346, 354 ЦК України, ст. 64, 156 ЖК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Прокурора Подільського району м. Києва в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про виключення з акту опису майна та звільнення з-під арешту, треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко