Справа №1-14/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц Володимир Ілліч
Номер провадження 11/788/250/13 Суддя-доповідач - Олійник
Категорія - 18
11 червня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Олійника В. Б.,
суддів - Крамаренка В. І., Матуса В. В.,
з участю прокурора - Матеко А.В.,
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
засуджених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисників засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_1 на вирок Сумського районного суду Сумської області, від 21 березня 2013 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
1) за вироком Сумського районного суду Сумської області, від 20 грудня 2004 р., за ст. 185 ч. 3; ст. 296 ч. 1; ст. 122; ст. 121 ч. 2; ст. 187 ч. 2; 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі, за постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 листопада 2010 року на підставі ст. 107 КК України звільнений умовно - достроково на 1 рік 9 місяців та 27 днів позбавлення волі;
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України, ОСОБА_6., за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області, від 20 грудня 2004 року, у виді 6 - и місяців позбавлення волі і остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець м. Батайськ, Ростовської обл., Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_2, в порядку ст. 89 КК України раніше не судимий,
засуджений: за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
У відповідності до ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_7 звільнено з випробуванням на протязі 2 років іспитового строку.
За вироком суду ОСОБА_6. та ОСОБА_7 засуджені за вчинення наступних злочинів.
24 травня 2011 року, близько 1 години 10 хвилин, ОСОБА_6., діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою крадіжки, шляхом відкриття защіпки на дверях, проникли до належного ОСОБА_8. приміщення гаражу, який розташований поблизу АДРЕСА_3., звідки таємно викрали автозапчастини та металобрухт, а саме гідравлічний домкрат вантажопідйомністю 10 кг, вартістю 274,50 грн., підшипники в кількості 4 - х штук марки «7515 А», вартістю 400 грн., підшипники в кількості 4 - х штук марки «7815 А», вартістю 400 грн., підшипники в кількості 4 - х штук марки «7215 К1», вартістю 400 грн., підшипники в кількості 2 - х штук марки «7613 А», вартістю 200 грн., підшипники в кількості 2 - х штук марки «7610 А 1», вартістю 200 грн., підшипники в кількості 2 - х штук марки «50310 К», вартістю 143,84 грн., підшипники в кількості 2 - х штук марки «264706», вартістю 88, 12 грн., гальмівний кран до автомобіля марки «ЗІЛ», вартістю 178,56 грн., привід масляного насосу до автомобіля марки «ЗІЛ». вартістю 616,50 грн., привід підбірника жатки комбайну марки «Нива СК 6», вартістю 400 грн., металеву каністру з вирізаною стороною, в якій знаходилися гайки і болти, загальною вагою 33 кг, на суму 64,35 грн., при вартості 1 кг брухту чорних металів 1,95 грн., металеві гайки та болти, які знаходились в пластмасовому тазку, вагою 12 кг, вартістю 23,40 грн., металеве корито розміром 120 х 80 см, вагою 14 кг, вартістю 27,30 грн., 2 - а металеві відра з різними дрібними металевими речами, загальною вагою 13 кг, вартістю 25,35 грн., зовнішню частину обігрівача, вагою 36 кг, вартістю 70,20 грн., а всього майна на загальну суму 3 482,12 грн.
25 травня 2011 року, близько 23 години 50 хвилин, ОСОБА_7 діючи самостійно з метою повторного таємного викрадення належного ОСОБА_8. майна, на орендованому ним автомобілі марки «Део Сенс», реєстраційний НОМЕР_1, приїхав на земельну ділянку, яка розташована поблизу АДРЕСА_3 де знаходились сільгосптехніка та металобрухт, що належать ОСОБА_8.
Шляхом вільного доступу ОСОБА_7 став підготовлювати до викрадення рамку культиватора, вагою 34 кг, та рульову тягу від картоплезбирального комбайну в зборі, вагою 32 кг, всього на загальну суму 128,70 грн., однак свій умисел на викрадення майна ОСОБА_8 до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.
В своїй апеляції на вирок суду захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_1. просить вирок суду відносно засудженого ОСОБА_6 змінити, пом'якшивши призначене ОСОБА_6. покарання, застосувавши при цьому ст. 69 КК України.
Свої вимоги адвокат мотивує тим, що судом безпідставно не взято до уваги те, що ОСОБА_6. добровільно з'явився із зізнанням, сприяв розкриттю інкримінованих йому злочинів, на час затримання був працевлаштований, все викрадене працівниками міліції було повернуто потерпілому, що на думку адвоката, значно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6. злочину.
Також, адвокат вважає, що судом безпідставно враховано при призначенні покарання ОСОБА_6., наявність обставини, що обтяжує покарання в мотивувальній частині, а саме наявність судимості за ст. 296 ч. 2; ст. 122 ч. 1 та ст. 121 ч. 2 КК України, оскільки вказана обставина не може вважить такою, що обтяжує покарання.
В своїй апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_6., яку він змінив в ході апеляційного розгляду, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання, не оспорюючи при цьому висновки суду про його винуватість у вчиненому та кваліфікацію його дій.
Також, засуджений ОСОБА_6. вважає, що судом безпідставно враховано при призначенні покарання наявність обставини, що обтяжує покарання у виді наявності у нього судимості за ст. 296 ч. 2; ст. 122 ч. 1 та ст. 121 ч. 2 КК України, оскільки вказана обставина не може вважить такою, що обтяжує покарання.
Захисники засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 просять вирок суду відносно засудженого ОСОБА_6 змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, у зв'язку з суворістю призначеного покарання, та призначити відносно засудженого ОСОБА_6 більш м'яке покарання, застосувавши ст. 69 КК України.
Свої вимоги захисники мотивують тим, що судом безпідставно не взято до уваги те, що ОСОБА_6. позитивно характеризується, добровільно з'явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю інкримінованих йому злочинів, має бажання виправитись, на час затримання був працевлаштований, все викрадене майно повернуто потерпілому, у зв'язку з чим шкода протерпілому відшкодована, що також, на їх думку значно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6. злочину.
Захисники також вважають, що судом безпідставно враховано при призначенні покарання ОСОБА_6. наявність обставини, що обтяжує покарання наявність у ОСОБА_6 судимості за ст. 296 ч. 2; ст. 122 ч. 1 та ст. 121 ч. 2 КК України», оскільки вказана обставина не може вважить такою, що обтяжує покарання.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку, оскільки вважає, що суд призначив ОСОБА_6. та ОСОБА_7 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, особам засуджених, внаслідок його м'якості, при цьому прокурор просить повернути справу на новий судовий розгляд.
Крім того, прокурор вказує, що суд у мотивувальній частині вироку, при кваліфікації дій ОСОБА_6, незаконно послався, як на обтяжуючу покарання обставину. Наявність у ОСОБА_6 судимості за ст. ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1; 121 ч. 2 КК України.
Прокурор мотивує свої апеляційні вимоги тим, що суд незаконно врахував як пом'якшуючу покарання обставину - визнання вини ОСОБА_6. та ОСОБА_7 у вчиненому. Крім того, на думку прокурора, суд незаконно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою повторність, оскільки вчинення ним вказаного злочину за ознакою повторності судом встановлено не було.
В ході апеляційного розгляду справи прокурор частково підтримав апеляційні вимоги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що суд призначив покарання, як відносно ОСОБА_6, так і ОСОБА_7, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданих апеляцій, думку прокурора про часткову підтримку апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та часткове заперечення апеляцій засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., пояснення засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про заперечення апеляції прокурора та підтримку апеляцій засудженого ОСОБА_6 та його захисників, дослідивши матеріали кримінальної справи та, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та, надавши ОСОБА_6. та ОСОБА_7 останнє слово, колегія суддів вважає, що всі апеляції підлягають до часткового задоволення.
Колегія суддів вважає, що суд піддавши аналізу досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, на законних підставах дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненому та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 3 КК України, а дії ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3; 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України.
Вказані висновки суду не оспорюються в апеляціях, як прокурором, так і засудженими та їх захисниками.
В той же час суд допустився порушень вимог закону, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою - повторність, оскільки в ході судового розгляду справи судом не було встановлено, що ОСОБА_7 до вчинення ним 24 травня 2011 року таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, вчиняв інше викрадення чужого майна, або має судимість за вчинення викрадення чужого майна. При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_7 був звільнений від відбування покарання призначеного йому за вироком Сумського районного суду Сумської обл., від 30 серпня 2011 року, у зв'язку з закінченням строку іспитового терміну при його звільненні від відбування покарання, призначеного за цим вироком, з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що за наведених обставин суд, в порушення ст. 32 ч. 4 КК України, незаконно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою - повторність, у зв'язку з чим з мотивувальної частини вироку необхідно виключити вказівку суду про це, змінивши при цьому вирок суду.
Також колегія суддів вважає, що суд допустив помилку, враховуючи судимість ОСОБА_6 за ст. ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1; 212 ч. 2 КК України, як обтяжуючу покарання обставину, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_6. покарання, оскільки ст. 67 КК України не передбачена така обтяжуюча покарання обставина, як наявність судимості за ст. ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1; 212 ч. 2 КК України.
За наведених обставин колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини вироку і вказівку суду про наявність у ОСОБА_6 такої обтяжуючої покарання обставини, як наявність судимості за ст. ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1; 212 ч. 2 КК України, також змінивши при цьому вирок суду.
При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_6. та ОСОБА_7, суд, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особу ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Судом було враховано, що ОСОБА_6. характеризується з позитивної сторони, визнавши вину, розкаюється у вчиненому, відшкодував завдані потерпілому збитки.
Виходячи з того, що ОСОБА_6. вчинив злочин в період іспитового строку при умовно - достроковому його звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, колегія суддів вважає, що суд на законних підставах визначив йому покарання у виді позбавлення волі в розмірі мінімальної межі санкції ст. 185 ч. 3 КК України та приєднав не повний строк не відбутого ним покарання за попереднім вироком.
Визначене судом покарання ОСОБА_6., як за ст. 185 ч. 3 КК України, так і за сукупністю вироків, колегія суддів знаходить таким, що є достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Судом також було враховано, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, визнавши вину, розкаюється у вчиненому, відшкодував завдані збитки, має матір - інваліда 3 - ї групи та незадовільний стан здоров'я.
Колегія суддів вважає, що за наведених обставин суд на законних підставах дійшов до висновку про необхідність призначення відносно ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням на протязі іспитового строку, що також є достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та їх особам, як внаслідок його тяжкості, так і внаслідок його м'якості, а тому колегія суддів не знаходить підстав, як для зміни, так і скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 362; 366; 367; 371; 377 КПК України, колегія суддів
Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_1, задовольнити частково.
Вирок Сумського районного суду Сумської області, від 21 березня 2013 року, відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3 КК України за кваліфікуючою ознакою - повторність та вказівку суду про обтяжуючу покарання обставину, відносно ОСОБА_6 - наявність судимості ОСОБА_6 за ст. ст. 296 ч. 2; 122 ч. 1; 212 ч. 2 КК України.
В іншій частині вирок Сумського районного суду Сумської області, від 21 березня 2013 року, відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, залишити без зміни, а апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_1, без задоволення.
Олійник В. Б. Крамаренко В. І. Матус В. В.