Справа № 577/1854/13-ц
Провадження № 2/577/627/13
10 червня 2013 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Разумової І.Є.,
при секретарі Цукановій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" про стягнення 4723 грн. 28 коп. заборгованості по заробітній платі, 7482 грн. 72 коп. вихідної допомоги та 1000 грн. моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов"язання відповідача звільнити її з роботи з 18 березня 2013 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, у зв"язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, зробити відповідний запис у трудовій книжці, видати їй трудову книжку, про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 5673,35 грн. та інших належних при звільненні виплат, 6425,10 грн. вихідної допомоги, моральної шкоди в сумі 1000 грн., мотивуючи тим, що з 25 лютого 1997 року вона працювала на різних посадах у ПАТ "Конотопський арматурний завод". З січня 2012 року відповідач перестав своєчасно виплачувати заробітну плату. Тому 13 березня 2013 року вона написала відповідачеві заяву, в якій просила звільнити її з роботи з 18 березня 2013 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв"язку з невиконанням законодавства про працю, та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Однак дотепер з нею не проведений розрахунок при звільненні, також вона не отримала трудову книжку. З 19 березня 2013 року на роботу вона не виходила, але на неодноразові звернення до відповідача їй повідомляли, що наказ про її звільнення відсутній. При звільненні їй не виплачена зарплата з листопада 2012 року по березень 2013 року в сумі 5673,35 грн., вихідна допомога в розмірі 6425,10 грн., компенсація за невикористану відпустку. Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку вона оцінює в 1000 грн., бо внаслідок порушення її законних прав як працівника та людини були втрачені нормальні життєві зв"язки, сон, виникла потреба докладати додаткові зусилля для організації свого життя, з"явилися головні болі, вона була позбавлена можливості повноцінно утримувати сім"ю, змушена була шукати додатковий заробіток.
В подальшому ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, оскільки вона була звільнена з роботи на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, у зв"язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю, про що зроблений відповідний запис до трудової книжки, яка їй видана. На вимогу суду відповідач надав довідки про заборгованість по зарплаті та про її середній заробіток. Тому вона остаточно просить стягнути з відповідача 4723,28 грн. заборгованості по заробітній платі з грудня 2012 року по березень 2013 року, 7482,72 грн. вихідної допомоги, 1000 грн. моральної шкоди та 400 грн. витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача: ПАТ "Конотопський арматурний завод" Кумпан В.О. уточнений позов визнає частково, пояснила, що товариство не заперечує проти вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4723,28 грн. та вихідної допомоги в розмірі 7482,72 грн. Однак підприємство заперечує проти стягнення моральної шкоди, яка нічим не обгрунтована, та проти стягнення витрат на правову допомогу, які значно завищені.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню таким чином.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 25 лютого 1997 року вона працювала у ВАТ "Конотопський арматурний завод" (з 7 квітня 2011 року - ПАТ "Конотопський арматурний завод") на різних посадах (а.с.4,5).
Наказом по ПАТ "Конотопський арматурний завод" від 24 травня 2013 року № 63-к ОСОБА_1, завідувач сектору нормування і тарифікації праці ВПЕОПіЗП, звільнена з роботи з 18 березня 2013 року за власним бажанням, згідно ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв"язку з невиконанням уповноваженим органом законодавства про працю, з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, на підставі ст.44 КЗпП України (а.с.41), відповідно до якої при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Ч.1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.
Однак в судовому засіданні було встановлено, що в день звільнення з позивачкою не був проведений остаточний розрахунок, їй дотепер не виплачені заборгованість по заробітній платі з грудня 2012 року по березень 2013 року з компенсацією за невикористану відпустку в сумі 4723,28 грн. та вихідна допомога в сумі 7482,72 грн., всього - 12206 грн. (а.с.51).
При цьому суд вважає, що позов в цій частині, виходячи із характеру та обгрунтованості вимог, які пов"язані між собою, слід розглядати в порядку позовного провадження, оскільки відповідач надав довідки про звільнення позивачки, розмір заборгованості по зарплаті та вихідній допомозі лише на вимогу суду, до того ж розмір заборгованості протягом розгляду справи змінювався, що свідчить про наявність спору між сторонами.
Враховуючи вищевикладене, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню 12206 грн. заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, про що просить вона сама, проти чого не заперечує представник відповідача Кумпан В.О.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн., то вони підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак доказів на підставу своїх вимог про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 1000 грн. позивачка в судовому засіданні не надала, обмежившись лише загальними фразами про нервування, переживання, порушення сну, тощо. Вона не довела, що відчувала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв"язки. Однак суд вважає, що їй потрібно було застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки вона своєчасно не була звільнена, відразу їй не була видана трудова книжка, що позбавило позивачку можливості працевлаштуватися на новій роботі, з нею своєчасно не був проведений розрахунок, тому з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 400 грн. моральної шкоди.
Відповідач всупереч вимогам ч.3 ст.10, ч.1 60 ЦПК України також не надав доказів на підставу своїх заперечень проти стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
В залежності від задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу (400 грн.) (а.с.13,46) слід стягнути в розмірі 381,83 грн. Відповідно до ч.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" така компенсація не може бути більше 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу. Правова допомога надавалась при складанні позову 21 березня 2013 року (а.с.13) та його уточненні 27 травня 2013 року (а.с.46), на що було витрачено не менше 1 год. Мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1147 грн., 40% якої становить 458,80 грн. (за 1 год.). При цьому позивачка просила стягнути лише 400 грн. витрат на правову допомогу, хоча згідно вищевказаної тривалості надання такої допомоги, граничний розмір цих витрат міг бути більшим. Але позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, то і витрати на правову допомогу належить задовольнити частково в сумі 381,83 грн. (12606 х 400 : 13206).
Також з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. (щодо позовної вимоги майнового характеру) та 114,70 грн. (щодо позовної вимоги немайнового характеру), загалом - 344,10 грн.
Керуючись ст.ст. 38, 44, 47, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 10, 60, 212, 88, 367 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" на користь ОСОБА_1 4723 грн. 28 коп. заборгованості по заробітній платі з грудня 2012 року по березень 2013 року з компенсацією за невикористану відпустку, 7482 грн. 72 коп. вихідної допомоги, 400 грн. моральної шкоди та 381 грн. 83 коп. витрат на правову допомогу, всього - 12987(дванадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят сім) грн. 83 коп. Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення заробітної плати за один місяць.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Конотопський арматурний завод" в дохід держави 344 грн.10 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Разумова І. Є.