04 червня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів - Капелюхи В.М., Чернусь К.П.
за участю прокурора Заворотної О.В.
секретаря Лісіна С.В.
потерпілої ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Таврія, Веселівського району Запорізької області, громадянина України, українця, раніше судимого:
- 24.11.2005 р. за ч.1 ст.185, 76, 104 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;
- 10.06.2008 р. за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки; постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2009 року від відбування покарання звільнений на підставі п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 р.;
- 31.08.2009 р. за ч.1 ст.309, 76 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців. У відповідності з постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2010 р. засуджений направлений в місця позбавлення волі для відбування покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі; 11.04. 2011 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 7 місяців 11 днів
засуджений за ч.1 ст.115 КК України до 8 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків до 8 років позбавлення волі.
Доля речових доказів вирішена відповідно до закону.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3 при вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_2, в жовтні 2008 року, близько 16:00 години, знаходився за місцем свого тимчасового проживання, на території домоволодіння АДРЕСА_1, де спільно з малознайомим йому ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. Після цього ОСОБА_3 зайшов в указаний будинок, де в цей час знаходилась мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4, і запропонував їй вступити в статеві відносини, але остання відмовила йому і стала звати на допомогу.
Коли ОСОБА_3 виходив із будинку, то на порозі зустрів ОСОБА_2, який спробував з'ясувати причину занепокоєння матері, що стало причиною виникнення між ними сварки, в ході якої ОСОБА_3 завдав один удар в область обличчя ОСОБА_2, від чого останній відступив. В цей момент у ОСОБА_2, раптово виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне вбивство потерпілого, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взяв у праву руку металеву кирку, яка знаходилась на порозі вищевказаного будинку і навмисно, з метою позбавлення ОСОБА_3 життя, завдав останньому не менше трьох ударів робочою частиною кирки в область обличчя та голови, чим причинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження, від яких потерпілий відразу помер на місці вчинення злочину на території домоволодіння АДРЕСА_1.
Після цього ОСОБА_2, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин і намагаючись його приховати, перетягнув труп потерпілого ОСОБА_3 в льох, розташований на території вказаного домоволодіння, де захоронив труп потерпілого в землі.
В апеляціях:
- прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та особі засудженого. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, не займався суспільно-корисною працею, розкаявся у вчиненому, добровільно повідомив про вчинений злочин, однак свою винність на протязі всього досудового слідства визнавав частково, вказує, що при призначенні покарання суд не повній мірі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, а також характеристику засудженого.
Просить постановити вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі, і за сукупністю вироків остаточно призначити 8 років 6 місяців позбавлення волі.
- засуджений, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неповнотою та однобічністю досудового та судового слідства. Вказує, що даний злочин він вчинив не умисно, знаходячись в стані афекту, оскільки захищав свою матір від протиправних посягань з боку потерпілого.
Просить постановити вирок, яким визнати його винним за вчинення злочину за ст. 119 КК України, при цьому врахувати те, що він особисто повідомив співробітникам міліції про вчинення ним злочину та щиросердно розкаявся у вчиненому
В доповненнях до апеляції засуджений, посилаючись на відсутність умислу при вчиненні даного злочину, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому вказує, що у вироку суду допущена помилка у мотивувальній частині вироку при викладенні формулювання обвинувачення, оскільки даний злочин ним було вчинено у 2009 році, а не у 2008 році, як вказано у вироку.
Звертає увагу на порушення в суді його права на захист, в зв'язку з тим що судове засідання не фіксувалось за допомогою технічних засобів.
Просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 119 КК України, вважаючи що він перевищив необхідну оборону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, думку потерпілої про залишення вироку без змін, пояснення засудженого, на підтримання доводів, викладених в апеляції і доповненні до неї, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, в якому він просив задовольнити його апеляцію, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ст. 370 КПК України 1960 р. істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок
Відповідно до ст.334 КПК України 1960 р. мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви злочину. В цій частині наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
При розгляді справи суд вказаних вимог закону не виконав, справу розглянув поверхнево, не дав належної оцінки усім зібраним по справі доказам, та не навів у вироку переконливих доказів, з яких він відкинув показання ОСОБА_2
Так, під час досудового слідства при допиті в якості підозрюваного (т.1 а.с. 34-37), а потім при допиті в якості обвинуваченого (т.1 а.с.182) ОСОБА_2 вказував, що удари потерпілому наносив з метою захистити себе та свою матір.
В судовому засіданні засуджений свою вину визнав частково та пояснював, що почувши крик матері, яка звала на допомогу, хотів зайти в будинок, але на вході зіткнувся з потерпілим, який став заважати йому зайти в будинок, при цьому першим наніс йому удар, від якого він присів. Усвідомлюючи, що ОСОБА_3 фізично сильніший за нього, та будучи обуреним його поведінкою, взяв металеву кирку, яка лежала при вході в будинок, та наніс тому один удар в голову, з ціллю оглушити, щоб пройти в дім до матері ( т. 2 а.с. 29-31). Коли потерпілий присів, він наніс йому машинально ще два удари тою ж киркою в область голови, від чого той упав на землю обличчям до верху.
Ці показання засудженого суд залишив без уваги і жодної правової оцінки їм не дав, хоча вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи допущене судом в ході постановлення вироку порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що воно є істотним, а винесений вирок не може бути визнаний законним і обґрунтованим. З урахуванням цього вирок суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 370 КПК України а справа - направленню на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В ході нового судового розгляду необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, розглянути справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, слід ретельно перевірити показання ОСОБА_2 та дати їм належну оцінку.
При новому розгляді справи підлягають перевірці і інші доводи, викладені в апеляції засудженого.
Крім того, за показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілому він наніс три удари киркою в область голови. Труп потерпілого він відтягнув до льоху, який захоронив у яму, разом з килимом і іншими речами зі слідами крові. Свої показання засуджений підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події вчиненого злочину. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу огляду місця події (т.1 а.с.10-21), даних, що містяться у висновках судово-медичної експертизи, серед інших тілесних пошкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_3 установлено, що у трупа відокремлена голова на рівні між 5-им та 6 м. шийними хребцями.
Ці протиріччя орган досудового слідства і суд залишили поза увагою, а тому показання обвинуваченого щодо обставин вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_3 підлягають перевірці.
У зв'язку з викладеними порушеннями кримінального і кримінально-процесуального закону при розгляді справи і постановленні вироку, колегія суддів позбавлена можливості постановити новий вирок, як просить в апеляції прокурор, оскільки виявленні порушення повинні бути усунутими тільки в ході нового судового розгляду.
У разі, якщо під час нового розгляду справи, суд прийде до висновку про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України, то призначення покарання у виді 8 років позбавлення волі слід вважати таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Безпідставними є посилання засудженого ОСОБА_2 в своїй апеляції на порушення судом першої інстанції його права на захист в зв'язку з відсутністю фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у суді першої чи апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 87 КК України, здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду.
В матеріалах справи відсутнє клопотання засудженого про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім того з протоколу судового засідання, на який засудженим не внесено заперечень, вбачається, що після роз'яснення головуючим права на повну фіксацію судового процесу технічними засобами, ОСОБА_2 просив вести судочинство на російській мові, без фіксації судового процесу технічними засобами ( т. 2 а.с. 27).
Безпідставні також доводи засудженого про порушення вимог кримінально-місця процесуального закону при огляді місця події та огляду трупа потерпілого.
Відповідно до вимог ст.191 КПК 1960 року спеціаліст, не заінтересований в результатах справи, запрошується слідчим за його поглядом. Положення ст.192 КПК 1960 року зобов'язують слідчого проводити огляд трупа за участю судово-медичного експерта. Як вбачається з протоколу огляду місця події від 22.07.2013 року , в ній приймали участь як судмедексперт ОСОБА_5, так и начальник СТЕКОР Ленінського РВ міліції.
У зв'язку із скасуванням вироку і направленням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно залишити раніше обраний судом запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, оскільки не вбачає підстав для його скасування або зміни, а тому вважає за необхідне даний запобіжний захід продовжити, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.148 КПК 1960 року.
Керуючись ст.ст. 365-366 КПК України 1960 року, п.п. 11,15 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012року, колегія суддів
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2013 року відносно ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 - продовжити до 05.08.2013 року.
Судді
Справа №11/774/965/13 Суддя у 1 інстанції - Калініченко Г.П.
Категорія ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач Стуковенкова Т.Г