30.05.2013 Єдиний унікальний номер 2-3202/11
справа № 2/205/350/13
30 травня 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Залімської Н.В.,
при секретарі Кравцову С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради та ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 та Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності домоволодіння, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_5 15 серпня 2008 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину домоволодіння.
27 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, третя особа Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, усунення від права на спадкування, визнання права власності на частину домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 182 том І).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2010 року провадження по цивільній справі було зупинено (а.с. 184 том І).
14 листопада 2012 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 та Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і таким чином ОСОБА_1 є правонаступником позивача ОСОБА_5 Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_6 згідно договору забудови від 26 листопада 1951 року розпочав будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним будівництво зазначеного житлового будинку було також розпочате ОСОБА_7, якому було дозволено будівництво житлового будинку згідно договору побудови від 30 листопада 1951 року, з яким вони домовились будувати будинок на двох, з двома окремими входами. Даний житловий будинок будувався на земельній ділянці площею 1241 кв.м. Впродовж 1952-1956 років ОСОБА_6 та його сусід ОСОБА_7 будували житловий будинок на зазначеній земельній ділянці. Домоволодіння складалося з: житлового будинку літ. А-1, водоколонки під № 1, огорожі № 2-5. Після закінчення будівництва ОСОБА_6 з сім'єю переїхав проживати у даний будинок, де і був прописаний з 1957 року та почав збирати необхідні документи для оформлення права власності на зазначений будинок. Його сусід ОСОБА_7 також займався цим питанням і узаконив свою частину домоволодіння, згідно до рішення № 1860 від 11 листопада 1956 року ввів свою частину домоволодіння в експлуатацію. В подальшому ОСОБА_7 продав свій будинок ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 1963 року. Рішенням виконкому Ленінського району м. Дніпропетровська від 12 листопада 1976 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, було розділено на два самостійних. За житловим будинком ОСОБА_8 залишена колишня адреса. 22 грудня 1997 року ОСОБА_8 подарувала своє домоволодіння ОСОБА_3 згідно до договору дарування. ОСОБА_6 у зв'язку з сімейними обставинами не оформив необхідні документи і не отримав право власності на збудований ним будинок, хоча продовжував мешкати у збудованому будинку, був прописаний у ньому, оплачував всі необхідні земельні та інші податки. Відповідно до інвентаризаційної справи № 8402 домоволодіння ОСОБА_6 мало адресу: АДРЕСА_1-а. Однак у зв'язку з тим, що після 1957 року інвентаризація домоволодіння не проводилася, то адресу позивач зазначав стару: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася зі збудованого ним житлового будинку. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були: дружина померлого ОСОБА_9 та син померлого ОСОБА_5, які фактично прийняли спадщину після його смерті, бо продовжували мешкати і користуватися спадковим домоволодінням, були там зареєстровані, однак у нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини у встановлений строк не зверталися. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з фактично прийнятої після смерті ОСОБА_5 частини зазначеного домоволодіння. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 був її син ОСОБА_5, інших спадкоємців не було. Він також фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, мешкав у даному житловому будинку, користувався зазначеною частиною домоволодіння, був зареєстрований за вказаною адресою. Однак у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не звертався. Проте, як стало відомо, син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою по прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_9, але свідоцтво про право на спадщину не отримав, тому що на момент відкриття спадщини був спадкоємець першої черги - ОСОБА_5 У 2007 році ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батьків, однак цю заяву у нього не прийняли, мотивуючи тим, що спадкове домоволодіння не узаконене. Тому йому рекомендували звернутися в виконком Ленінської районної ради та в управління земельних ресурсів з заявою про узаконення зазначеного будинку. Однак там вказали на те, що для отримання права власності на дану частину домоволодіння ОСОБА_5 необхідно було звернутися до суду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, що складається з зазначеного вище домоволодіння. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів позивачу. У визначений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Проте отримати свідоцтво про право на спадщину за законом позивач не в змозі, бо спадкове майно не оформлене належним чином за спадкодавцем.
Позивач просив суд встановити факт того, що ОСОБА_6 належало побудоване ним домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; встановити факт прийняття ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку літ. А-1, водоколонки під № 1, огорожі № 2-5.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2012 року залучено ОСОБА_1 до участі у справі у якості правонаступника після смерті ОСОБА_5 (а.с. 226 том І).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року цивільну справу за позовом в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, усунення від права на спадкування, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом залишено без розгляду (а.с. 16 том ІІ).
30 травня 2013 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 18 том ІІ).
30 травня 2013 року до суду надійшла заява представника Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради з проханням розглядати справу без її участі відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 17 том ІІ).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.
04 грудня 2012 року до суду надійшло повідомлення Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням розглядати справу без участі їх представника відповідно до діючого законодавства (а.с. 2 том ІІ).
20 грудня 2012 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 235 том І).
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 згідно договору забудови від 26 листопада 1951 року розпочав будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Разом з ним будівництво зазначеного житлового будинку було також розпочате ОСОБА_7, якому дозволено будівництво житлового будинку згідно договору побудови від 30 листопада 1951 року. Даний житловий будинок будувався на земельній ділянці площею 1241 кв.м.
Впродовж 1952-1956 років ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будували житловий будинок на зазначеній земельній ділянці. Зазначене домоволодіння складалося з: житлового будинку літ. А-1, водоколонки під № 1, огорожі № 2-5.
Після закінчення будівництва ОСОБА_6 з сім'єю переїхав проживати у даний будинок, де і був прописаний з 1957 року.
ОСОБА_7 узаконив свою частину домоволодіння згідно рішення № 1860 від 11 листопада 1956 року. В подальшому ОСОБА_7 продав свій будинок ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 1963 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2619.
Згідно відповіді КП «ДМБТІ» за № 9980 від 28 серпня 2007 року рішенням виконкому Ленінського району м. Дніпропетровська за № 687 від 12 листопада 1976 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, було розділено на два самостійних. За житловим будинком ОСОБА_8 залишена колишня адреса.
22 грудня 1997 року ОСОБА_8 подарувала своє домоволодіння ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 9487.
ОСОБА_6 не оформив необхідні документи і не отримав право власності на збудований ним будинок, хоча продовжував мешкати у збудованому будинку, був зареєстрований у ньому, оплачував всі необхідні земельні та інші податки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася зі спірного домоволодіння. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були: дружина померлого - ОСОБА_9 та син померлого - ОСОБА_5, які фактично прийняли спадщину після його смерті, оскільки продовжували мешкати і користуватися спадковим домоволодінням, були там зареєстровані, однак у нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини у встановлений строк не зверталися.
На підставі ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв в момент виникнення правовідносин, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
У відповідності зі ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року, для придбання спадщини необхідно щоб спадкоємець прийняв спадщину.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з фактично прийнятої після смерті ОСОБА_5 частини спірного домоволодіння. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 був її син - ОСОБА_5 Інші спадкоємці відсутні. ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, оскільки мешкав у даному житловому будинку, користувався домоволодінням, був зареєстрований у ньому. Однак у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не звертався. Син ОСОБА_5 - ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_9, але свідоцтво про право на спадщину не отримав, тому що на момент відкриття спадщини був спадкоємець першої черги - ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1.
За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов'язки, які належать йому на час складення заповіту, а також ті майнові права та обов'язки, які належатимуть йому на день смерті, заповів ОСОБА_1 Зазначений заповіт 08 січня 2009 року посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 16.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
На підставі ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У визначений законом строк позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Проте отримати свідоцтво про право на спадщину за законом він не в змозі зважаючи на те, що спадкове майно не оформлене належним чином за спадкодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 2 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно до п. 3 Змін до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2011 року за № 830/19568, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
У відповідності з технічним паспортом Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради станом на 12 жовтня 2007 року домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ. А-1, водоколонки № 1, огорожі № 2-5. Загальна площа - 77,8 кв.м., житлова - 41,1 кв.м., допоміжна - 36,7 кв.м. (а.с. 220-223 том І).
У звіті про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 23 травня 2012 року, проведеному ТОВ «Комплекс» (ліцензія серії АГ № 573259, строком дії з 08 лютого 2011 року по 08 лютого 2016 року), житловий будинок літ. А-1 з прибудовою літ. А1-1 побудовані правильно. Відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних і інших діючих норм та правил. Придатні до експлуатації і є безпечними для життя та здоров'я людей (а.с. 205-224 том І).
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, повністю доведені та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 529, 548-549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, ст. ст. 15-16, 328, 331, 1223, 1235-1236, 1269 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, 212, 213-215, 218, 256 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради та ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3 та Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності домоволодіння, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на домоволодіння за заповітом - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_6 належало побудоване ним домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Встановити факт прийняття ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з: житлового будинку літ. А-1, водоколонки під № 1, огорожі № 2-5.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.В. Залімська