Справа № 742/1668/13-ц Провадження № 22-ц/795/1382/2013 Головуючий у I інстанції -Циганко М.О. Доповідач - Бечко Є. М.
Категорія - цивільна
07 червня 2013 року м. Чернігів
у складі: головуючого - судді Бечка Є.М.,
суддів - Хромець Н.С., Горобець Т.В.,
при секретарі - Костюк Ю.Г.,
за участю - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно прийшов до висновку, що укладений між сторонами договір вважається споживчим і не неправомірно застосував положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності і зв'язку з цим відмовив у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ « Дельта Банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, 06.06.2007 року був укладений кредитний договір № 003-24999-060607 (а.с.4-7). За умовами вказаного договору, тарифів на обслуговування карток «Віза класік тариф Лояльний», анкети позичальника, Банк відкрив держателю картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні.
Згідно п. 1.3 кредитного договору Банк відкрив Держателю Кредитну лінію в сумі 2508 грн., для розрахунків за товари, що придбаваються у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед Банком за цим Договором, та вчинення інших Операцій, передбачених Договором. Кредитування Рахунку в межах Кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів.
За умовами договору Держатель картки зобов'язувався щомісяця в строки, визначені Правилами, сплачувати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, тобто виконувати свої зобов'язання перед банком.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 26.02.2013 року склала 2099, 95 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що кредитор пред'явив свої вимоги до боржника, пропустивши строк позовної давності, так як з вказаного кредитного договору вбачається, що хоча строк його дії визначено до повного виконання зобов'язань, але також встановлено період кредитування - 364 дні (тобто, рік), крім того, строк дії картки «Віза класік тариф Лояльний» встановлено 12 місяців.
Останній платіж по кредиту відповідачем був здійснений 04.1.2009 року, тобто після строку дії картки, а тому, якщо рахувати строки позовної давності з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, то строк позовної давності вже сплинув, а тому і позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наявним матеріалам та обставинам справи.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як зазначено в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Твердження позивача, що даний кредит не є споживчим не ґрунтуються на законі та свідчать про неправильне розуміння позивачем його положень.
З розрахунку заборгованості (а.с. 11) вбачається, що відповідач 04.01.2009 року здійснив останній платіж в сумі 60 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту,тобто після строку дії картки, а тому, якщо рахувати строки позовної давності з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, то строк позовної давності вже сплинув, а тому і позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 01 квітня 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, а позивач не просив суд поновити строк позовної давності, ця обставина є підставою для відмови з позові.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: