06 червня 2013 р.Справа № 2а-3640/12/1470
Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі за позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_5 про стягнення 1862 гривень 36 копійок, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення 1862 гривень 36 копійок, мотивуючи його тим, що відповідач, в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, отримавши свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №722 від 24.12.2011 року, не повідомила позивача про вказану обставину, на підставі чого, на думку позивача, незаконно отримала допомогу по безробіттю за грудень 2011 року - січень 2012 року в сумі 1862 гривні 62 копійки.
Суд першої інстанції своєю постановою від 20 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовив.
Ленінський районний центр зайнятості м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Ленінський районний центр зайнятості м. Миколаєва посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2011 року до Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва звернулась ОСОБА_5 з заявою про реєстрацію її як шукаючу роботу. Відповідно до вимог ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення" відповідачка була зареєстрована в центрі зайнятості, після чого їй було розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю. Допомогу по безробіттю відповідач отримувала до січня 2012 року включно.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач після складання кваліфікаційного іспиту 24.12.2011 року отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
З лютого 2012 року відповідачка була зареєстрована в податкових органах, тобто фактично мала змогу розпочати адвокатську діяльність. Позивачем було прийнято рішення про повернення отриманих за грудень 2011 року - січень 2012 року коштів в сумі 1862 гривні 62 копійки з посиланням на дату отримання свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до Закону "Про внесення змін до Закону України" Про Перелік документів характеру у сфері господарської діяльності" свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та свідоцтво право на заняття нотаріальною діяльністю виключені з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, оскільки вважається, що ні адвокатська, ні нотаріальнадіяльність до розряду господарської не відносяться і до переліку документів, які господарської діяльності включені помилково.
Отже, вимоги дозвільної системи не повинні поширюватися на діяльність адвокатів та нотаріусів, яка по своєї суті не має відношення до підприємництва і господарювання, а свідоцтва про право адвокатською діяльністю та про право на заняття нотаріальною діяльністю є документами, що підтверджують належну кваліфікацію адвоката і нотаріуса, а не початок здійснення діяльності по наданню послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що у податкових органах відповідачка зареєструвалась лише 02.02.2012 року (довідка 4-ОПП), тобто раніше в продовж грудня 2011 року та січня 2012 року діяльністю, пов'язану з отриманням доходу не здійснювала.
Є обґрунтованими доводи відповідача про невмотивованість заявлених позивачем вимог про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку з отриманням протягом вказаного періоду свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, оскільки зайняття адвокатською діяльністю розпочинається не з моменту отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а з моменту фактичного здійснення адвокатської діяльності, реєстрації особи в податкових органах та отримання за доходу за вказану діяльність, тому факт отримання вказаного свідоцтва 24.12.2011 року, яке є підтвердженням тільки кваліфікації особи та не є обставиною, що впливає на отримання допомоги по безробіттю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва, - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року по справі за позовом Ленінського районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_5 про стягнення 1862 гривень 36 копійок, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя Ю.В. Яковлев
суддя Д.В. Запорожан