12 грудня 2012 р.Справа № 2-а-10837/10/1570
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Романішина В.Л.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3867,20 грн., -
11.11.2010 року в.о. начальника державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості перед бюджетом по штрафним (фінансовим) санкціям на користь держави згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001432305 від 14.05.2010 року в сумі 3867,20 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року позов державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 24.03.2011 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що перевірка проводилась з порушенням чинного законодавства. Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що на момент проведення перевірки він вже закінчував роботу та провів обнуління РРО, про що свідчить чек від 28.04.2010 року на суму 72,50 грн., а тому розбіжність з денним звітом РРО становить лише 103 грн., а не 175,50 грн.
У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року та часткове задоволення позову - в частині стягнення 515 грн. за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в іншій частині позовних вимог ДПІ у Біляївському районі Одеської області відмовити.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та на час проведення перевірки, перебував на загальній системі оподаткування.
28.04.2010 року посадовими особами ДПА в Одеській області була проведена перевірка господарської одиниці - кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.
За результатами вказаної перевірки був складений акт від 28.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення п. 1, п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вищевказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області було винесено рішення про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3867,20 грн.
Однак, відповідач частково погоджується із застосованими до нього санкціями та зазначає, зокрема, що на час проведення перевірки ним вже було проведено обнуління РРО на суму 72,50 грн., а тому штрафні санкції за невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО повинна застосовуватись з вирахуванням вже обнуленої суми виручки 72,50грн.
Тому, на думку ОСОБА_2, штрафні санкції підлягають стягненню лише в цій частині, а саме в сумі 515,00 грн. ((175,50-72,50)*5=515,00 грн.). Проти решти позовних вимог податкової відповідач заперечує.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ДПІ у Біляївському районі, зважаючи на наступне:
Відповідно до п.п. 2 та 11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.
Згідно ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
На підставі п.2.6. Наказу ДПА України від 11.10.2005 року №441 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку складання плану-графіка перевірок суб'єктів господарювання та взаємодії між структурними підрозділами при їх проведені» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок.
Таким чином, державна податкова має право проводити як планові так і позапланові перевірки суб'єктів господарювання щодо дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
Відповідно до плану-графіку проведення перевірок відділом контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області проведення перевірки за здійсненням розрахункових операцій ФОП ОСОБА_2 було заплановано на квітень 2010 року (а.с. 61-63).
У зв'язку із чим було видано направлення посадовим особам ДПА в Одеській області на проведення перевірки №2413/23-7017 від 12.04.2010 року (а.с. 64).
Таким чином, посадовими особами ДПА в Одеській області не було допущено порушення порядку проведення перевірки здійснення розрахунків за товари (послуги) ФОП ОСОБА_2.
При цьому посилання відповідача на порушення податковим органом визначеного Законом України «Про державну податкову службу в Україні» порядку проведення органами державної податкової служби планових виїзних перевірок є необґрунтованим, оскільки зазначений порядок застосовується при проведенні планової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тоді як в даному випадку проводилася перевірка проведення суб'єктом господарювання розрахунків за товари (послуги).
Що стосується виявлених в результаті проведенні перевірки порушень, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно положень п. 1 ст. 17 вищевказаного Закону у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Так, з акта перевірки вбачається, що відповідачем було здійснено продаж однієї запальнички за ціною 2,50 грн. та двох пачок цигарок «Парламент» за ціною 13,00 грн. (загальна сума продажу склала 28,50 грн.) без застосування РРО.
Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає правомірним застосування до ФОП ОСОБА_2 санкції за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (а саме в сумі 28,50*5=142,50 грн.).
Також при проведенні перевірки посадовими особами податкової було встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 12 статті 3 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідальність за вказане порушення передбачена ст. 20 цього Закону. А саме, це фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 28.04.2010 року (а.с. 9-10) податковим органом було виявлено, що відповідачем здійснювалась реалізація товару на суму 1423,60 грн. без підтверджуючих документів.
Особливості оподаткування доходів від зайняття фізичними особами підприємницькою діяльністю, у час, коли виникли спірні правовідносини, регулювалися розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який діяв у силу приписів пункту 22.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про прибутковий податок з громадян».
Відповідно до частин 2 та 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинні вести облік товару та товарних запасів на підставі первинних документів, а тому застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення порядку ведення обліку товарних запасів у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, а саме в сумі 2847,20 грн. (1423,60*2), є правомірним.
Посилання апелянта на неможливість надання первинних документів під час проведення перевірки у зв'язку із перебуванням їх у бухгалтера, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки, як вбачається з акту перевірки (а.с. 5-6), ФОП ОСОБА_2 було запропоновано надати зазначені документи до податкової інспекції для розгляду, однак, матеріали справи не містять підтвердження такого звернення апелянта у встановлений строк до ДПІ у Біляївському районі Одеської області.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що положення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності вести облік товарних запасів саме за місцем їх реалізації.
Також в результаті проведеної перевірки встановлено порушення п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, зазначеною статтею Закону передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 був власноруч складений опис наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків, що підтверджується підписом останнього (а.с. 7), в якому було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті на суму 175,50 грн.
Посилання апелянта на те, що на момент проведення перевірки він вже закінчував роботу та провів обнуління РРО, про що свідчить роздруківка Z-звіту №0472 від 28.04.2010 року на суму 72,50 грн. (а.с. 47), у зв'язку з чим розбіжність з денним звітом РРО становить лише 103 грн., а не 175,50 грн., не приймається до уваги колегією суддів, зважаючи на таке.
Так, ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, Z-звіт означає сукупність X-звіту та Z-звіту, при цьому першим виконується X-звіт.
Згідно з п. 4.5. вказаного Положення унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції "службове внесення.
Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції, на момент проведення перевірки Z-звіт ОСОБА_2 перевіряючим надано не було та зауважень до акту перевірки не надходило.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, опис наявних готівкових коштів складався ФОП ОСОБА_2 власноруч, про що свідчить його підпис у вказаному описі (ас. 7), та будь-яких пояснень щодо суми коштів, які перебували на місці проведення розрахунків саме на час проведення перевірки від апелянта не надходило.
А тому, в даному випадку, застосування державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області штрафних санкцій за вказане порушення є правомірним.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 14.05.2010 року №0001432305 не підлягає скасуванню.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Бойко А.В.
Суддя: Романішин В.Л.
Суддя: Яковлєв О.В.