"04" червня 2013 р.Справа № 5017/3579/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Сидоренка М.В., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.
за участю представників сторін:
від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Левченко О.Є., довіреність № 256/10 від 14.12.12;
від ПАТ "Одесагаз" - Ельчібекян І.М., довіреність № 21/17-1 від 02.01.13;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
на рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р.
у справі № 5017/3579/2012
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача публічного акціонерного товариства "Одесагаз"
про стягнення
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"), звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз") про стягнення заборгованості у сумі 2 764 840 грн. 12 коп., пені у сумі 117 971 грн. 26 коп., інфляційного збільшення суми боргу у сумі 281 646 грн. 14 коп., 3% річних у сумі 169 907 грн. 75 коп. та 64 680 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. у справі №5017/3579/2012 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Одесагаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 2 264 840 грн. 12 коп., пеню у сумі 117 971 грн. 26 коп., інфляційне збільшення у сумі 281 646 грн. 14 коп., 3 % річних у сумі 169 907 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 64 380 грн. 00 коп., у частині стягнення заборгованості у сумі 500 000 грн. провадження у справі припинено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані векселі у сумі 2 764 840 грн. 12 коп. є правомірною Але, враховуючи те, що в період розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 500 000 грн., сума заборгованості станом на дату винесення судом рішення складає 2 264 840 грн. 12 коп. і саме у цій частині суд першої інстанції визнав позов таким, що підлягає задоволенню. У частині стягнення заборгованості у сумі 500 000 грн. суд визнав за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Не погоджуючись з цим рішенням, ПАТ "Одесагаз" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі №5017/3579/2012 скасувати та прийняти нове рішення яким позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково з урахуванням наданого відповідачем розрахунку, судові витрати покласти на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених в апеляційній скарзі. На думку скаржника оцінюючи факти та докази щодо розгляду позову ДК "Газ України" до ПАТ "Одесагаз", суд неповно та неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази і через те дійшов хибного логічного та юридичного висновку щодо позову і таким чином його задовольнив. Скаржник зазначає, що порядок розрахунків встановлено п.4.1 договору №16/02-758 від 29.05.2002 р., але в подальшому додатковою угодою до договору від 29.04.2003 р. було встановлено, що кошти, які не були сплачені сплачуються в термін до 28.05.2012 р. через що зобов'язання повинно було бути виконаним 28.05.2012 р., тобто з цього строку до іншої сторони можуть бути застосовані штрафні або оперативно-господарські санкції. Таким чином, скаржник вважає, що розрахунок санкцій зроблений та наведений у позовній заяві та у рішенні суду є помилковим, бо не враховує вимоги закону та договору.
Окрім того, скаржник вказує, що за договором №06/10-2029 від 20.12.2010 р. про закупівлю природного газу за державні кошти, який було укладено між позивачем та відповідачем, на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з розподільчого рахунку зайво надійшло 1710340,25 грн. Таким чином компанія заборгувала ПАТ "Одесагаз" цю суму грошей, що було підтверджено реєстром платежів та актом звіряння розрахунків і згідно з вимогами ст.1212 ЦК України зобов'язана була їх повернути, але цього не зробила. Апелянт зазначає, хоча ці кошти були зараховані за іншим договором, це не дає підстав для нарахування штрафних санкцій, інфляції та 3% річних за другим договором так як він фактично володів цими грошима, але ця обставина, на думку скаржника, безпідставно та не мотивовано не врахована судом у оскаржуваному рішенні.
16.04.2013 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від ПАТ "Одесагаз" в яких апелянт просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі №5017/3579/2012 змінити, позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Одесагаз" задовольнити частково, у частині стягнення заборгованості у сумі 2620340,25 грн. (1710340,25 грн. + 380000 грн. + 530000 грн.) провадження у справі припинити; відмовити у стягненні інфляційних витрат; стягнути на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 34271,25 грн.; судові витрати покласти на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
17.04.2013 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в якому позивач просить апеляційну скаргу ПАТ "Одесагаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. без змін.
13.05.2013 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від ПАТ "Одесагаз" в яких воно просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі №5017/3579/2012 змінити та позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Одесагаз" задовольнити частково: у частині стягнення боргу провадження припинити (1710340,25 грн. + 380000 грн. + 674499,87 грн.); відмовити у стягненні інфляційних витрат; стягнути на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 34271,25 грн.; судові витрати покласти на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
22.05.2013 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від ПАТ "Одесагаз" в яких воно зазначає, що заявлений до стягнення позивачем основний борг складає 2764840,12 грн., станом на 25.04.2013 р. на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" перераховано 1054499,87 грн. Таким чином, з урахуванням заліку зустрічних вимог, відповідач вважає, що борг сплачено повністю та просить рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2013 р. по справі №5017/3579/2012 змінити та позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Одесагаз" задовольнити частково: у частині стягнення боргу провадження припинити (1710340,25 грн. + 380000 грн. + 674499,87 грн.); відмовити у стягненні інфляційних витрат; стягнути на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3% річних у сумі 34271,25 грн.; судові витрати покласти на ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
29.05.2012 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надало до суду апеляційної інстанції пояснення в яких вказує на те, що на момент звернення з позовом до суду, сума основного боргу ПАТ "Одесагаз" становила (12072652,26-9307712,21) = 2764840,12 грн., оскільки відповідач в період розгляду справи сплатив на користь позивача 500000 грн., сума заборгованості складає 2264840,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу та платіжними дорученнями станом на 13.02.2013 р. Окрім того, позивач у своїх поясненнях зазначає, що відповідач не надав до суду документів, що підтверджують погашення заборгованості на дату винесення рішення суду на суму 90000 грн. за період з 13.02.2013 р. по 26.02.2013 р., таким чином, позивач вважає, що сума заборгованості відповідача на дату винесення рішення становила 2174940,12 грн. До того ж позивачем до пояснень було надано копії банківських виписок та розрахунок боргу.
У судовому засіданні оголошувались перерви.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. за клопотанням представника ПАТ "Одесагаз" було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи.
У судовому засіданні скаржник підтримав апеляційну скаргу та наполягав на їх задоволенні.
Представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою ПАТ "Одесагаз" вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Одесагаз" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
29 травня 2002 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ВАТ "Одесагаз" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу пакету векселів № 16/02-758, згідно якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити пакет простих векселів, номера і реквізити яких вказані у Додатку №1 до даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна номінальна вартість Пакету - 18 700 000 грн. Кількість векселів у Пакеті - 4 шт.
Згідно п. 4.1. Договору Покупець проводить розрахунки з Продавцем за Пакет векселів шляхом перерахування грошових коштів на консолідований розподільчий рахунок Продавця в сумі 18 700 000 грн. до 28.05.2003 р.
Пунктом 5.2 зазначеного договору в разі несвоєчасного проведення розрахунків, передбачених у п. 4.1. даного договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору ним були передані відповідачу векселі, що підтверджується актом приймання-передачі векселів № 15/3-032 від 29.05.2002 р.
Додатковою угодою до Договору №16/02-758 від 29.04.2003 р. розділ договору „інші умови" було доповнено пунктом наступного змісту: кошти, які не були сплачені Покупцем станом на 28.05.2003 р. сплачуються останнім в термін до 28.05.2012 р., починаючи з січня 2008 року щомісяця рівними частинами до остаточного погашення заборгованості.
Позивач зазначив, що сума заборгованості ПАТ "Одесагаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" станом на 28.05.2003 р. становила 12 072 652 грн. 36 коп.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ПАТ "Одесагаз" розрахувалось з позивачем частково за отримані векселі, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 2 764 840 грн. 12 коп.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання позивачем на підставі п. 5.2 Договору та ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 281 646 грн. 14 коп. та 3% річних у розмірі 169 907 грн. 75 коп.
Відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції вказував на те, що заборгованість ПАТ "Одесагаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" має бути зменшена на 1 787 676 грн. 97 коп., оскільки, 08 січня 2013 р. відповідачем було направлено позивачу вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані векселі у сумі 2 764 840 грн. 12 коп. суд визнав правомірною та такою, що підлягає задоволенню, але, враховуючи те, що в період розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 500 000 грн., сума заборгованості станом на дату винесення судом рішення складає 2 264 840 грн. 12 коп. і саме у цій частині позов, визнано судом першої інстанції, таким, що підлягає задоволенню. У частині стягнення заборгованості у сумі 500 000 грн. суд визнав за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду частково не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1212. ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
08 січня 2013 р. відповідачем після звернення позивача до суду з відповідним позовом було направлено позивачу вимогу про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1 710 340,25 грн., на підставі того, що за договором №06/10-2029 про закупівлю природного газу за державні кошти, який було укладено між підприємствами 20.12.2010 р. на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з розподільного рахунку зайво надійшло 1710340,25 грн. Таким чином, з метою часткового припинення взаємних зобов'язань ПАТ "Одесагаз" просила зарахувати 1710340,25 грн. в погашення зобов'язання ПАТ "Одесагаз" за договором №16/02-758 від 29.05.2002 р., крім того зарахувати в погашення зобов'язання 17170,23 грн. індексу інфляції (жовтень 2011-квітень 2012 рр.) та 60166,49 грн. (428 днів) відсотків річних, які ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" повинно сплатити на користь ПАТ "Одесагаз" відповідно до вимог ст. 325 ЦК України.
11 лютого 2013 р. відповідач направив на адресу позивача лист, у якому зазначив про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з тим, що заборгованість за договором № 06/10-2029 від 20.12.2010 р. виникла в результаті переплати бюджетних коштів, внаслідок чого однорідність вимог виключається.
Як вбачається з акту звіряння розрахунків від 31.10.2012 р. кошти у сумі 1710340,25 грн. дійсно було зараховано на рахунок позивача за іншим договором №06/10-2029, проте були зайво сплаченими. Зазначені кошти у розмірі 1710340,25 грн. отримані позивачем без достатньої правової підстави та з моменту їх отримання не були повернуті відповідачеві.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив та не заперечував, що дані кошти у сумі 1710340,25 грн. дійсно були перераховані на рахунок позивача, проте у зв'язку з тим, що дані кошти є бюджетними, однорідність вимог виключається.
Проте, такі посилання позивача колегією суддів не приймають до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що кошти у сумі 1710340,25 грн., які було зайво сплачено відповідачем на користь позивача, підлягають зарахуванню за правилами ст. 601 ЦК України у рахунок боргу по договору №16/02-758 від 29.04.2003 р., а тому сума боргу за розрахунком колегії суддів становить 1054499,87 грн.(2764840,12 - 1710340,25).
Також, судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не були враховані всі платежі, які було здійснено відповідачем по Договору №16/02-758 від 29.04.2003 р. під час розгляду справи. Так судовою колегією встановлено, що до прийняття рішення 26.02.2013 р. відповідачем окрім врахованих судом першої інстанції 500 000 грн., було додатково сплачено на користь позивача 80000 грн., що підтверджується платіжним дорученнями та витягами із банківського рахунку наданими сторонами.
Враховуючи наведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем підлягає зменшенню та загалом за розрахунком апеляційної інстанції сума боргу складає 474499,87 грн. (2764840,12 - 500000 - 1710340,25 - 80000), а провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 2290340,25 грн. підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України
Колегією суддів відхиляється заперечення відповідача, які обґрунтовані повною сплатою боргу, оскільки дані кошти було сплачено відповідачем вже після прийняття оскаржуваного рішення.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування відповідачу пені у сумі 117 971 грн. 26 коп., які підлягають стягненню через невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості векселів, на підставі п. 5.2 Договору та 3% річних у розмірі 169 907 грн. 75 коп.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром нарахованої суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, з огляду на наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Між тим позивачем, звертаючись до суду із вказаним позовом в грудні 2012 року, нараховані суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, станом лише на квітень 2012 року включно, на відміну від інших нарахувань (пеня, 3% річних), які здійснені позивачем на дату звернення до суду. В судовому засіданні представник позивача, пояснюючи таку розбіжність у періодах нарахувань, зазначив що визначення періоду таких нарахувань є не обов'язком, а правом, чим позивач і скористався.
Колегія суддів вважає ці доводи такими, що не ґрунтуються на законодавчих положеннях, та навпаки суперечать ним, внаслідок чого не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
За приписами ст.ст.. 12 та 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб
Разом з цим, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
Виходячи із наведених положень ст. 625 ЦК України та встановлених судом обставин справи, у відповідача виникли зобов'язання по сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а у позивача права вимагати виконання цього обов'язку. При цьому законодавець вказує період за який має здійснюватись такі нарахування, а саме за весь час прострочення.
Розглядом справи встановлено, що з травня 2012 року до грудня 2012 року (час звернення з позовом до суду) мала місце дефляція, а відтак і зменшення нарахованих позивачем сум, на яку збільшився борг, внаслідок інфляції. За розрахунком апеляційної інстанції сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення до дати звернення до суду із позовом складає 251 903,55 грн.
Судом першої інстанції ці обставини не були враховані, а позивач, нарахувавши інфляційні збільшення не за весь час прострочення, як того вимагає законодавець, а лише за період, в якому переважно мала місце інфляція, без врахування наступних періодів, в яких мала місце дефляція, діяв в супереч положенням ст. 625 ЦК України та загальним засадам цивільного законодавства.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення підлягають задоволенню частково в сумі 251 903,55 грн., а в решті слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів прийшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, а провадження у частині стягнення заборгованості у сумі 2 290 340, 25 грн. припиненню, з розподілом судових витрат відповідно до положень ст.ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ПАТ "Одесагаз" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2013 р. у справі №5017/3579/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208, р/р 2603130103944 в ВАТ "Ощадбанк" Одеське облуправління, МФО 328845) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Київ, МФО 320876) заборгованість у сумі 474 499 грн. 87 коп., пеню у сумі 117 971 грн. 26 коп., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 251 903 грн. 55 коп., 3 % річних у сумі 169 907 грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 64 380 грн. 00 коп.
У частині стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 29742,59 грн. відмовити.
У частині стягнення заборгованості у сумі 2 290 340, 25 грн. провадження у справі припинити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку
Повний текст постанови складено 10.06.2013 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Жеков В.І.
Суддя Сидоренко М.В.