Номер провадження № 22-ц/785/3822/13
Головуючий у першій інстанції Непорада М.П.
Доповідач Артеменко І. А.
05.06.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Сватаненка В.І.,
Черевка П.М.,
при секретарі Павлін О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про продовження строку дії кредитного договору,-
встановив:
У червні 2012 року позивач (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду та просив визнати відповідача кредитором, що прострочив виконання зобов'язання по кредитному договору від 19.05.2008 року, укладений з ОСОБА_3, у період з лютого 2010 року по грудень 2011 року включно, та зобов'язати відповідача продовжити строк дії кредитного договору від 19.05.2008 року до 18.04.2017 року та не нараховувати відсотки за зобов'язаннями по кредитному договору за період прострочення кредитора з 15.02.2010 року по 15.12.2011 року у розмірі 1897,26 доларів США.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 19.05.2008 року він отримав у ПАТ «Ерсте Банк» (далі Банк) кредит у розмірі 15000 доларів США строком до 18.05.2015 року зі сплатою 11,5 % річних. У січня 2010 року ОСОБА_3 дізнався, що відповідач у односторонньому порядку змінив умови кредитного договору, відбулася зміна рахунків. Неодноразові звернення позивача прийняти грошові кошти були Банком проігноровані та лише 16.12.2011 року між сторонами була укладена додаткова угода щодо зміни рахунків для погашення кредитної заборгованості, та після цього у позивача виникла можливість погашати кредит.
Позивач зазначив, що виконувати покладені на нього обов'язки не міг з вини Банку, тому позов просив задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» кредитором, що прострочив виконання зобов'язання по кредитному договору від 19.05.2008 року, укладеному з ОСОБА_3, у період з лютого 2010 року по грудень 2011 року включно.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» продовжити строк дії кредитного договору від 19.05.2008 року, укладеного з ОСОБА_3, до 18.04.2017 року.
Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» не нараховувати відсотки за зобов'язаннями по кредитному договору від 19.05.2008 року за період прострочення кредитора з 15.02.2010 року по 15.12.2011 року у розмірі 1897,26 доларів США.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що через неналежне виконання умов договору, прострочення кредитора, позивач не повинен сплачувати відповідачу за час прострочення кредитора відсотки за користування грошовими коштами.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 19 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 15000 доларів США строком до 18 травня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за змінною ставкою 11,5% річних, що за умови належного виконання умов Договору з боку позичальника знижувалась на 0,5 % щороку до 8,5 % річних. Кредитні кошти були надані для придбання транспортного засобу, застава якого забезпечувала зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до п. 5.2. кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно до 15 числа (включно), що слідує за розрахунковим, здійснювати часткове погашення кредиту на рахунок НОМЕР_2 та повне погашення відсотків, нарахованих за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до умов кредитного договору відповідач щомісячно здійснював погашення кредиту та сплачував відсотки за його користування. У січні 2010 року ОСОБА_3 дізнався, що Банк в односторонньому порядку змінив умови договору.
У зв'язку зі зміною відповідачем рахунку, передбаченого кредитним договором, ОСОБА_3 не міг погашати кредит, та не сплачував відсотки за його користування з січня 2010 року по грудень 2011 року, що також не заперечувалось відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не був повідомлений про зміну істотних умов, а саме про зміну рахунку, на який ОСОБА_3 повинен був зараховувати кошти.
Згідно п. 11.1. кредитного договору зміни у Договорі оформлюються додатковими угодами, які стають невід'ємною частиною Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 звертався до Банку з вимогою зупинити неправомірні дії та прийняти грошові кошти на погашення заборгованості на рахунок, зазначений у договорі, але йому було відмовлено.
Відповідач звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією щодо змінення не тільки розрахункового рахунку, але й інших умов договору. Позивач відмовився укласти додаткову угоду на таких умовах, тому Банк звернувся до суду з позовом про внесення змін до кредитного договору з ОСОБА_3.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.09.2011 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ерсте Банк» про внесення змін до кредитного договору відмовлено (а.с.25-26). Зазначене рішення Банк оскаржив у апеляційному порядку, але, як вбачається з ухвали апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року, ПАТ «Ерсте Банк» у ході розгляду справи звернулося до суду з заявою про відмову від позову, з посиланням на те, що між сторонами укладена додаткова угода, тому рішення суду було скасовано та провадження по справі закрито.
З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2011 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 19 травня 2008 року щодо зміни рахунків для погашення кредитної заборгованості. Після укладання цієї угоди позивач продовжив сплачувати кредит та відсотки за його користування.
Зазначені обставини свідчать про те, що Банк визнав необхідність укласти додаткову угоду до кредитного договору, внаслідок чого відмовився від позовних вимог в апеляційній інстанції, що вказує на те, що Банк фактично погодився з доводами позивача по цій справі (а.с.69).
За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Тобто це такі дії кредитора, без вчинення яких боржник об'єктивно не в змозі виконати покладені на нього обов'язки.
Судом достовірно встановлено, що Банк відмовився приймати платежі від ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 616 ЦК України загальним наслідком прострочення кредитора є зменшення відповідальності боржника за невиконання зобов'язання. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора ( ч. 4 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що через неналежне виконання Банком умов договору ОСОБА_3 не повинен сплачувати відсотки за користування кредитом за час прострочення кредитора.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_3, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скарг Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області
І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко
П.М. Черевко