"06" червня 2013 р. справа № 0827/2а-8034/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Рязанова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідно до якого просив визнати протиправними дії відповідача; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2010 рік та виплатити різницю недоотриманої суми пенсії .
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2011 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2010 рік, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилалися на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни були визнані неконституційними. А тому дії Управління при проведенні даного перерахунку були правомірними, оскільки відповідали діючому законодавству, регулюючому спірні правовідносини. Просили розглядати справу за їх відсутності.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", продовжує працювати і у означений позивачем час Управлінням, відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснено перерахунок призначеної пенсії як працюючому пенсіонеру.
Даний перерахунок пенсії проведений відповідачем із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, з чим не погоджується позивач, вважаючи, що повинен бути застосований показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за той рік, що передує року звернення за перерахунок, в даному випадку -за 2010 рік.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на перерахунок пенсії саме із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії , як це передбачено ч.4 ст. 42 та ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що є підставою для відновлення порушених прав позивача..
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ( з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року) передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.40 названого Закону у редакції, чинній після 22 травня 2008 року, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000р., незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000р.
Аналіз положень вищевказаних статей Закону № 1058 свідчить про те, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями, в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим. Таке ототожнення судом першої інстанції є помилковим, неправомірним, безпідставним.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і наступне.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, який є відмінним від порядку, визначеного ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції, діючій після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року.
Отже, враховуючи те, що положення ч.4 ст.42 Закону № 1058 у редакції, що діяли до скасування змін, внесених у дану статтю Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та були і залишаються чинними на час виникнення спірних правовідносин та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон № 1058, а саме - частина 4 статті 42 та частини першої та другої статті 40 даного Закону.
Оскільки вищевказані статті Закону № 1058 не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, то це є підставою для відмови у задоволенні позивних вимог ОСОБА_1.
Вказане свідчить про те, що судом першої інстанції, хоча вірно та повно встановлені обставини справи, але допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.
При розгляді даної справи колегія суддів керувалась положеннями, викладеними у роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України від 19.07.2011 року № 1049/11/13-11, наданих судам на виконання пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року № 4.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04 липня 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко