Справа № 6-386/11
Провадження № 6/520/336/13
06.06.2013 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Брайловської А.І.
при секретарі - Непомнющому М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1, -
09 липня 2008 року ОСОБА_2 с.А. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2008 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 18560,38 гривень.
25 листопада 2011 року Другий Київський ВДВС ОМУЮ звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання ним свої зобов'язань по вищевказаному рішенню суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2011 року подання задоволено частково, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, в решті вимог подання відмовлено.
10.04.2013 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Згідно ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі змісту подання вбачається, що на виконанні у Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист за №2-4737/08 виданий Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 олеговича на користь ОСОБА_2 грошової суми боргу у розмірі 18560,38 гривень.
Виконавче провадження було відкрито. 23.06.2011 року.
З подання державного виконавця також слідує, що станом на 14.11.2011 року вимоги виконавчого документу ОСОБА_1 не виконано, борг не сплачено.
Згідно п.18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст.33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що незаборонені законом.
Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Під час розгляду подання судом встановлено, що боржник працює моряком і джерелом його заробітку є робота на судах закордонного плавання. А згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується..
За таких обставин, суд вважає, що заборона виїзду ОСОБА_1 за кордон впливає на його конституційне право на роботу за фахом.
Крім того, виїзд за кордон України на роботу може бути способом погашення заборгованості перед позивачем.
Матеріали справи не містять даних, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду, шляхом залишення території України.
Крім того, державним виконавцем не надано переконливих доказів того, що відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» ним вжито усіх заходів, передбачених цим Законом для примусового виконання судового рішення.
З огляду на вказане, суд дійшов до висновку про необхідність відмови у поданні про встановлення до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки безперечних доказів ухилення від виконання зобов'язань за рішенням суду матеріали справи не містять.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України”, п.8 ст. 19 Закону України “Про державну прикордонну службу України”, ст.377-1 ЦПК України, ст.. 33 Конституції України, суд -
У задоволенні подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Брайловська А. І.