31 травня 2013 року Справа № 152917/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Довгої О.І
суддів Матковської З.М., Запотічного І.І.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.02.2012 року по справі №2а-216/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську, Департаменту соціальної політики Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення виплат громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи,-
Позивач (ОСОБА_1) 25.03.2011 року звернувся до Івано-Франківського міського суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську(Відповідач-1), Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Відповідач-2) про визнання незаконними дій Відповідача-1, Відповідача-2; про зобов'язання Відповідача-1 провести перерахунок та виплату пенсії як інваліду II групи з 01.03.2005 року по 29.02.2008 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з і розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов'язання Відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату пенсії як інваліду III групи з 01.03.2008 року по 23.11.2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком; зобов'язання Відповідача-1 здійснити перерахунок та виплату пенсії як інваліду II групи з 24.11.2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком із зобов'язанням призначити і виплачувати йому основну та додаткову пенсію у вищевказаному розмірі з 01.03.2011 року; зобов'язання Відповідача 2 виплатити йому як інваліду II групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у нього права на таку допомогу - з 01.03.2005 року по 29.08.2008 року; зобов'язання виплатити йому як інваліду III групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у нього права на таку допомогу -з 01.03.2008 року по 23.11.2010 року, та про зобов'язання призначити і виплачувати в подальшому як інваліду II групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.03.2011 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду від 06.02.2012 року позов задоволено частково, pобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії інваліда III групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, згідно ст.ст. 50. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 29 вересня 2010 року по 23 листопада 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат з урахуванням сум виплаченої йому пенсії; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок державної та додаткової пенсії інваліда II групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, згідно ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідні роки та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат з урахуванням сум виплаченої йому пенсії; зобов'язати департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради виплатити, як інваліду II групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням уже виплачених сум; зобов'язано департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради виплатити позивачу як інваліду II групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік з урахуванням уже виплачених сум.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач, вважає рішення суду першої інстанції постановленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обгрунтовує ст.49 Закону Украйні „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зі змінами) відповідно до якої. пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно частини 4, 5 статті 54 Закону розмір пенсії інваліду 2-ї групи не може бути нижчим, ніж 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України ( Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2532-12 від 01.07.92р.).
Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" пенсії призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислюється із розрахункової величини 19 гривень 31 коп.
Додаткова пенсія також встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 із розрахункової величини 19,91 грн.
Згідно Постанови КМУ від 27.12.2005 року №1293 „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року збільшення розмірів пенсії, зокрема для інвалідів учасників ліквідації аварії у 1986 році, передбачено у 3,5 та встановлено, що розмір мінімальної пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа потерпілих аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою II групи 500 гривень. Додаткова пенсія встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 із розрахункової величини 19,91 грн.
Вважає твердження позивача щодо застосування, як базової величини для перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону - мінімальної пенсії за віком ґрунтується на помилковому трактуванні норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки за частиною 4 статті 54 Закону порядок обчислення пенсії за даною нормою визначається Кабінетом Міністрів України, що і було передбачено наведеними вище постановами. Вони чинні та не були визнані у встановленому порядку такими, що не підлягають до застосування чи скасованими.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не інформував, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, явку повноважного представника не забезпечили,хоча були належним чином повідомлені про дату та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1. ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Як передбачено п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, якій з 01.03.2005 року встановлено II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з аварією на Чорнобильській АЕС. Зазначене підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.03.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Івано-Франківську та отримує державну і додаткову пенсії, передбачені ст.ст. 54 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
З 01.08. 2008 року позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а з 24.11.2010 року - II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України.
Як встановлено ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону , якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів III групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, - не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам III групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Наведене вказує про підставність права позивача на виплату основної та додаткової пенсії у зазначених розмірах в період з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням групи його інвалідності.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України і на 2011 рік.
У разі наявності суперечностей між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той із них, який прийнято пізніше, а саме-норми Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
На виконання вимог пункту 7 частини 1 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Пунктом 1 зазначеної постанови установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: інвалідам II групи - 20 відсотків.
Разом з тим, позивач, як інвалід II групи, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», має право на додаткову пенсію в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в розмірі 911 гривень з 01.04.2011 року статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», що в даному випадку становить 182 грн.20 коп.
Також, відповідно до пункту 3 ч.3 цієї постанови має право на пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, розмір якої не може бути нижчим 655 гривень.
Отже, з 22 липня 2011 року позивач мав право на перерахунок пенсії з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, і такий перерахунок пенсії проведений йому відповідачем.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов вірного висновку дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську слід задовольнити частково, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 25.09.2010 року по 23.11.2010 року, виходячи із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 24.11.2010 року по 22.07.2011 року, виходячи із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
Стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в новій редакції, якою встановлено, що інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було зупинено на 2006 рік у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Упродовж 2006 року зміни до зазначених норм не вносились, а тому органи праці та соціального захисту населення нарахування щорічної допомоги здійснювали у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В 2007 році дію відповідних норм статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було зупинено бюджетним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року
№ 6-рп/2007 відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, була викладена в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Ці зміни були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Упродовж 2009 - 14 червня 2011 років названа норма змін не зазнавала.
У 2006, 2007, 2009, 2010 роках норми бюджетних законів містили приписи про надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак Кабінетом Міністрів України упродовж цих років не було видано відповідних актів. Разом з тим, згідно ст. 62 вищенаведеного Закону Кабінетом Міністрів України провадиться роз'яснення порядку застосування цього Закону у вказаній його частині, а не встановлюється розмір передбачуваних Законом пільг.
Незважаючи на чинність частини ч. 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у попередній редакції, Відповідач-2 Департамент соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради провів виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно із положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами. при вирішенні даного спору у частині зобов'язання Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підлягає застосуванню ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562.
Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За таких умов колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про розгляд позовних вимог за період з 29.09.2010 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність порушень суб'єктом владних повноважень прав та інтересів ОСОБА_1 передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та правомірність задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог апелянта, так як доводи останнього спростовуються як матеріалами так і обставинами справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, ст. 198, ст. 200, 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.02.2012 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять діб після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий О.І.Довга
Судді З.М.Матковська
І.І. Запотічний