Справа: № 2512/1690/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Парфененко О.Я. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
06 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Беспалова О.О.,
суддів Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі Кравчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку,-
ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Менському районі, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії неправомірними; зобов'язати призначити йому пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.03.2012 року.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано 23.12.1992 року (а.с. 8). Також позивачем надано копію перепустки до Чорнобилю у складі в/ч 34102, яка була дійсна до 04.11.1988 року (а.с. 9). З військового квитка позивача вбачається, що він в період з 06.06.1988 року по 09.09.1988 року під час проходження зборів у складі військової частини 34102 отримав дозу опромінювання 4114 бер (а.с. 11-14).
Довідка Менського районного військового комісаріату Чернігівської області від 30 листопада 1992 року № 4/333 підтверджує, що прапорщик ОСОБА_2 у складі військової частини 34102 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 06.06.1988 року по 09.09.1988 року (а.с. 16). З Довідки від 09.09.1988 року № 324 вбачається, що позивач був безпосередньо занятий на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 17).
З довідки від 24 листопада 1992 року № 2-210, виданої правлінням колгоспу «Україна» у с. Городище, Менського району Чернігівської області вбачається, що за період з 29.06.1988 року по 09.09.1988 року позивачу була виплачена заробітна плата у трьохкратному розмірі з огляду на те, що він був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).
Також в матеріалах справи міститься архівна довідка від 27.02.2012 року № 65557, яка підтверджує участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 29.06.1988 року (наказ № 177) по 09.09.1988 року (наказ № 249) (а.с. 19).
У відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що документи, що містяться в матеріалах справи підтверджують, що позивач працював у зоні відчуження у 1988 році, а тому має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З наказу Міністерства оборони України від 08.09.1997 року № 322 вбачається, що військова частина 34102 дислокувалась у с. Оране, Іванківського району Київської області з 06.05.1986 року по 24.11.1990 року (а.с. 15), з огляду на це посилання відповідача на те, що існує спір стосовно населеного пункту чи об'єкту, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, колегією суддів не приймаються, оскільки с. Оране було лише місцем дислокації військової частини, а самі роботи проводились безпосередньої на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги щодо призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, в той час як відповідачем не надано достатньо належних доказів правомірності відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку - залишити без задоволення.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Суддя Губська О.А.
Суддя Грибан І.О.
(Повний текст ухвали виготовлено 11.06.2013 року)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.