донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.12.2006 р. справа №32/294
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Діброви Г.І.
суддів
Гези Т.Д., Стойка О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Катрич С.Г. - директор (паспорт №ВВ465836 від 07.07.1998р.);
ЗелінкоД.І. (довіреність №41 від 15.09.2006р.)
,
від відповідача:
Не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш" м.Донецьк
на рішення (ухвалу) господарського суду
Донецької області
від
10.10.2006 року
по справі
№32/294
за позовом
Приватне підприємство "Надра-91" м.Донецьк
до
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфіш" м.Донецьк
про
стягнення заборгованості в сумі 609 000,00грн.
У 2006 році позивач, Приватне підприємство «Недра-91», м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 609000 грн.
Рішенням від 10.10.2006р. позовні вимоги Приватного підприємства «Недра-91», м. Донецьк задоволені в повному обсязі.
Судове рішення мотивоване тим, що свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, а вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належним чином.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його незаконним, прийнятим із порушенням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Від позивача на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з вимогами апеляційної скарги позивача не погодився, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та рішення господарського суду Донецької області від 10.10.06р. залишити без змін.
Представник заявника апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, до суду не з'явився, надавши судовій колегії клопотання про перенесення судового засідання в зв'язку із хворобою його представника.
Надане відповідачем клопотання судом розглянуто та відхилено з наступних причин: до клопотання не додані будь-які докази поважності причин неявки представника сторони по справі. До того ж у господарській справі приймає участь не фізична, а юридична особа, яка не скористалася своїм конституційним правом присутності при розгляді справи шляхом направлення до судового засідання іншого повноважного представника, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України. Крім того, ухвалою суду явка сторін не була визнана обов'язковою, тому справа розглядається за наявними в ній доказами.
В судовому засіданні представники позивача підтримали свої позиції щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №32/294, та наданих позивачем пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій» та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.10.2005р. між позивачем, Приватним підприємством «Недра -91», м. Донецьк, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк, був укладений договір №3/10-01 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, відповідно до вимог якого позивач зобов'язався надати відповідачеві безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язався повернути надані грошові кошти в порядку та умовах передбачених договором (п. 1.1 договору).
Поворотна фінансова допомога -це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк, відповідно до договору, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (згідно п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору, поворотна фінансова допомога надається частинами в національній валюті України в межах суми 650000 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається відповідачеві на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається на протязі 3-х місяців з дати підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача з рахунків позивача. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб відповідача відповідно до статутних цілей його діяльності.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога підлягає поверненню у строк не пізніше 6 місяців з дати підписання даного договору. Повернення фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в установі банку з рахунків відповідача.
Позивач має право вимагати дострокового повернення наданої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це відповідача за 15 робочих днів. Відповідач має право достроково повернути отриману безвідсоткову поворотну фінансову допомогу позивачеві (п.п. 7.2, 7.3 договору).
Згідно із п. 8.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.
У період з листопада 2005р. по грудень 2005р. позивачем була надана безвідсоткова фінансова допомога відповідачеві у загальній сумі 609000 грн., що підтверджено довідкою №5075 ЗАТ «Донгорбанк»м. Донецька від 01.08.2006р. та виписками з розрахункового рахунку позивача.
Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, отримані грошові кошти не повернув, посилаючись на складне матеріальне становище підприємства.
Внаслідок чого у відповідача перед позивачем, станом на 06.09.2006р., утворилася заборгованість в розмірі 609000 грн.
Позивачем на адресу відповідача був надісланий акт звірки розрахунків від 07.08.2006р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України -юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.
Відповідно до ст. 198 ГК України, платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно із нормами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області правомірно дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 609000 грн. та задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №32/294 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіш», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №32/294 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006 року у справі №32/294 -без змін.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Геза Т.Д.
Стойка О.В.
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5 -ГС Дон. обл.;
Богомолова Ю.І.