01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.12.2006 № 05-5-17/12245
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Коваленка В.М.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Собакарьов І.В. (дов. від 04.05.2006 р., б/н);
від відповідача - Накопюк Р.М. (дов. від 15.12.2006 р. № 134);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ-LTD"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.10.2006
у справі № 05-5-17/12245 (Кролевець О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ-LTD"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант"
про визнання недійсним договору № 16/04 від 16.09.2004 та повернення всього одержаного за договором
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2006 року у справі № 05-5-17/12245 Товариству з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» (далі по тексту - позивач, ТОВ “УМ-LTD») було повернуто без розгляду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Левант» (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним договору № 16/04 від 16.09.2004 року та повернення всього одержаного за договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD», не погоджуючись з прийняттям судом такої ухвали по справі, подало апеляційну скаргу в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.10.2006 року у справі № 05-5-17/12245.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що господарським судом м. Києва при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а саме, судом невірно застосовано ст.. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п. 2 ст.. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93.
Ухвалою від 06.12.2006 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» до свого провадження та призначив її розгляд на 18.12.2006 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Левант» надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» відмовити.
В судове засідання 18.12.2006 року з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2006 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Левант» про визнання недійсним договору № 16/04 від 16.09.2004 року та повернення всього одержаного за договором повернуто без розгляду на підставі п. 4, п. 6 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовні матеріали Товариству з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD», господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що оскільки позивач об'єднав в одній заяві вимоги майнового та немайнового характеру, а згідно п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру, то, слід керуватись п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року, відповідно до якої, позови про визнання угод недійсними оплачуються державним митом залежно від вартості відшкодовуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Оскільки позивач не надав доказів сплати державного мита в розмірі 1% від вартості поставленого обладнання (отриманих грошових коштів) з урахуванням положень Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», та, крім того, не надав доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, то суд першої інстанції повернув позовну заяву та додані до неї матеріали Товариству з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» без розгляду.
З висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав. Відповідно до пп. “б» п. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 державне мито із позовних заяв немайнового характеру сплачується в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Предметом позову є визнання недійсним договору та повернення всього одержаного за договором.
Згідно п. 4.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 року № 02-5/78, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» були заявлені вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою підставою виникнення - укладенням договору.
На день подання позову неоподаткований мінімум доходів громадян складав 17,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» сплатило 85,00 грн. державного мита за подання позовної заяви немайнового характеру, що підтверджується належним чином оформленою квитанцією № 000029 від 21.09.2006 року.
Отже, висновок суду першої інстанції, викладений в ухвалі від 13.10.2006 року, щодо відсутності доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» державного мита “у розмірі 1% від вартості поставленого обладнання (отриманих грошових коштів) з урахуванням положень Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», є необґрунтованим та помилковим.
З доводами ухвали суду від 13.10.2006 року щодо ненадання позивачем доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів також неможливо погодитися, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.. 56 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» надіслало на адресу відповідача: 04074, м. Київ, вул.. Новозабарзька, 2/6, офіс 226, копію позовної заяви від 02.10.2006 року та копію договору № 16/04 від 16.09.2004 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 1003 від 09.10.2006 року з описом вкладення в цінний лист від 09.10.2006 року.
Адреса відповідача, зазначена у позовній заяві співпадає з адресою, зазначеною у поштовій квитанції, та відповідає дійсності, що також не заперечується і представником відповідача в апеляційній інстанції.
Отже, позивачем виконано обов'язок, передбачений ст.. 56 ГПК України, зокрема, направлено іншій стороні копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.
Відповідно до ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УМ-LTD» на ухвалу господарського суду м. Києва від 13.10.2006 року по справі № 05-5-17/12245 задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 13.10.2006 року по справі № 05-5-17/12245 скасувати повністю.
Справу № 05-5-17/12245 передати на розгляд господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді Коваленко В.М.
Пантелієнко В.О.
19.12.06 (відправлено)