01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.12.06 р. № 38/329-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Моторного О.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
від позивача - Тарасенко І.М. (дов. б/н від 15.08.2005р.);
від відповідача: Козярик В.М. (дов. № 18-208/3827-8668 від 31.08.2005р.);
третя особа 1: не з'явився;
третя.особа.2: Песиголовець Я.О., Гаєвський І.М. (дов. № 8880/0800-4 від 29.11.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України
на постанову Господарського суду м.Києва від 12.09.2006
у справі № 38/329-А (Власов Ю.Л.)
за позовом Закритого акціонерного товриства "Донгорбанк"
до Національного банку України
третя особа Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Державний комітетфінансового моніторингу
України
про визнання незаконними положень актів та стягнення шкоди
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. у справі № 38/329-А позов Закритого акціонерного товариства “Донгорбанк» задоволено частково, визнано частково протиправним та скасовано абзац 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002р. № 508, в частині слів “У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника».
Визнано протиправним та скасовано пункт “б)» рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 22.02.2006р. № 39.
В іншій частині у позові відмовлено.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про Національний банк України», ст.ст. 7, 8 Закону України “Про обіг векселів в Україні», повноваження відносити той чи інший цінний папір до того чи іншого виду цінних паперів, визначеного законодавством, надані Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, а відповідачу надані лише повноваження встановлювати порядок здійснення банками України функцій розрахункових палат. Повноваження ж відносити той чи інший цінний папір до того чи іншого виду цінних паперів, визначеного законодавством, Національному банку України не надані.
Встановивши у абзаці 38 пункту 1.2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що вексель з бланковим індосаментом стає цінним папером на пред'явника та віднісши вказаний цінний папір (вексель) до певного виду цінних паперів за формою випуску (на пред'явника), відповідач перевищив надані йому повноваження та порушив ст.ст. 12, 14, 16 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон “Про переказний та простий векселі», ст. 197 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5, 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок», а тому спірні положення рішень відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заподіяної шкоди, оскільки така шкода повинна відшкодовуватись державою з державного бюджету України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати постанову Господарського суду м. Києва по справі № 38/329-А від 12.09.2006р. та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства “Донгорбанк».
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції, вирішуючи дану адміністративну справу, скасовано норму абзацу 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002р. № 508 в частині слів “у цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника» та пункт “б» рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 22.09.2006р. № 39 на підставі помилкових висновків, а також в результаті порушення й неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст.ст. 2, 7, 56 Закону України “Про Національний банк України», ст. 4 Закону України “Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 4, 10 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» ст. 197 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 13, 14, 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 7 Закону України “Про обіг векселів в Україні», що призвело до прийняття судом незаконної постанови і є підставою для її скасування.
Закрите акціонерне товариство “Донгорбанк» надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує та просить залишити без змін постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання частково протиправним і скасування абзацу 38 п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002р. № 508 в частині слів “у цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника», а також про визнання протиправним і скасування пункту “б)» рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 22.02.2006р. № 39, апеляційну скаргу залишити без задоволення та скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у відшкодуванні 8500 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у цій частині.
Державний комітет фінансового моніторингу України надав пояснення по суті заявлених відповідачем в апеляційній скарзі вимог, в яких зазначив, що постанова Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. по справі № 38/329-А підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим просив апеляційний господарський суд скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. у справі 38/329-А та постановити нове рішення, яким відмовити ЗАТ “Донгорбанк» в задоволенні адміністративного позову.
Представник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників Закритого акціонерного товариства “Донгорбанк», Національного банку України та Державної комісії фінансового моніторингу України, колегія суддів встановила наступне:
16.12.2002р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України».
Абзацом 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України зазначено, що індосамент векселя бланковий - форма передавання векселя, за якою юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя. У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника. Бланковий індосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім'я визначеної особи завдяки такому запису над індосаментом: “заплатити за наказом такої-то особи» або здійсненню іншого рівнозначного напису.
Пунктом 4 листа № 48-012/584-8492 від 19.11.2003р. Національний банк України зазначив, що згідно з абзацом 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002р. № 508, вексель, переданий за бланковим індосаментом, стає цінним папером на пред'явника. Разом з тим, відповідно до пункту 2.8 Положення про депозитарну діяльність, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 року № 61, векселі не обслуговуються Національною депозитарною системою.
Враховуючи вищевикладене, операції з векселями, виданими на пред'явника або які містять бланковий індосамент, на суму, що дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.
22.02.2006р. Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було прийнято рішення № 39 “Про накладення штрафу на ЗАТ “Донгорбанк» за порушення вимог Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», виявлені за результатами комплексного інспектування».
Пунктом “б» зазначеного рішення встановлено, що під час інспектування було виявлено порушення Банком вимог статті 5 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» у частині не забезпечення виявлення і реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою абзацом одинадцятим статті 11 “проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях (1 випадок). ЗАТ “Донгорбанк» 28.01.2005р. перераховано кошти у сумі 752638,57 грн. на рахунок ПП “Недра-91» з призначенням платежу “за цінні папери (векселі) згідно з договором купівлі - продажу № КВ01/01/К-2005 від 28.01.2005р.» Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору передача цінних паперів покупцю здійснювалась за бланковим індосаментом відповідно до Реєстру проданих векселів. Згідно з пунктом 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002р. № 508, такі векселі є цінними паперами на пред'явника.
З огляду на зазначене, Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було вирішено накласти на ЗАТ “Донгорбанк» штраф за порушення вимог статті 5 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом» у сумі 8500,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про національний банк України» Національний банк виконує такі функції: 1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; 2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг; 3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; 4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; 5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; 6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; 7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд; 9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; 10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; 11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; 12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; 13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; 14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; 16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; 17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; 18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку; 19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України; 20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; 21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;
22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю; 23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.
Статтею ст. 7 Закону України “Про обіг векселів в Україні» встановлено, що установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.
Порядок здійснення функцій розрахункових палат визначається: для органів Державного казначейства України - Кабінетом Міністрів України; для установ банків - Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно ст. 8 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, в тому числі, давати висновки про віднесення цінних паперів до того чи іншого виду, визначеного чинним законодавством.
Статтею 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» зазначено, що цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. В Україні в цивільному обороті можуть бути в тому числі і векселі.
З огляду на зазначене вбачається, що повноваження по віднесенню цінного паперу (векселя) до того чи іншого виду цінних паперів (на пред'явника, іменні або ордерні) відноситься саме до повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а не до повноважень Національного банку України, якому надано право лише встановлювати порядок здійснення банками України функцій розрахункових палат.
Таким чином, встановивши у абзаці 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що вексель з бланковим індосаментом стає цінним папером на пред'явника Національний банк України віднісши зазначений цінний папір (вексель) до певного виду цінних паперів за формою випуску (на пред'явника), перевищив надані йому повноваження, а тому наведені спірні Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002р. № 508 та пункт “б» рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 39 “Про накладення штрафу на ЗАТ “Донгорбанк» за порушення вимог Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», виявлені за результатами комплексного інспектування» від 22.02.2006р. є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ст.1 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.
Відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу України права, посвідчені цінним папером, можуть належати, в тому числі, пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника); особі, названій у цінному папері, яка може саме здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
Частиною 4 ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» вказано, що цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Права, посвідчені цінним папером, належать: пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника); особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
Пунктом 2 ч. 5 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, у тому числі, векселі.
Частиною 1 ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно п.п. 2, 4 ст. 4 вказаного Закону для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).
Відповідно до ст. 12 Конвенції, якої запроваджено Уніфікований закон “Про переказний та простий векселі» (дата приєднання Україною: 06.07.1999р.) індосамент “на пред'явника» має силу бланкового індосаменту.
Статтею 14 цієї Конвенції зазначено, що індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: 1) заповнити бланк або на своє ім'я або на ім'я будь-якої іншої особи; 2) реіндосувати вексель шляхом бланкового індосаменту або індосувати будь-якій іншій особі; 3) передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.
Згідно ч. 1 ст. 16 зазначеної Конвенції власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.
З зазначеного вбачається, що вексель, за формою випуску є ордерним цінним папером. Вчинення на векселі бланкового індосаменту надає такому векселю певної ознаки цінного паперу на пред'явника в частині ознаки передачі права за таким цінним папером шляхом його вручення іншій особі. При цьому, цінний папір на пред'явника та ордерний цінний лист - вексель мають багато інших ознак, які суттєво різняться між собою. Так, право на вексель хоча при бланковому індосаменті воно переходить шляхом вручення векселя, тим не менше має базуватись на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим, що не притаманно цінному паперу на пред'явника, векселедержатель має право пред'явити вимоги як до векселедателя, так і до всіх індосантів, що також не притаманно цінному паперу на пред'явника, векселедатель має право індосувати вексель з бланковим індосаментом конкретній особі, що також неможливо з цінним папером на пред'явника.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що вексель, який є ордерним цінним папером при вчиненні на ньому бланкового індосаменту не стає цінним папером на пред'явника. Одна з ознак такого векселя (передача прав за векселем шляхом його вручення іншій особі), яка співпадає з однією з ознак цінного паперу на пред'явника не може перетворити та не перетворює вексель у цінний папір на пред'явника, оскільки кожному з цих видів цінних паперів притаманно багато інших ознак, які їх розрізняють та відносять до цінних паперів різних видів.
При цьому, як зазначено вище, 16.12.2002р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України». Пунктом 1.2 зазначеного Положення відповідач встановив, що вексель з бланковим індосаментом стає цінним папером на пред'явника, а 22.02.2006р. відповідачем було прийнято рішення № 39 у пункті “б» якого було встановлено, що в порушення спірного положення пункту 1.2 зазначеного Положення, позивачем не забезпечено виявлення і реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу за ознакою, передбаченою абзацом одинадцятим статті 11 “проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях».
З огляду на зазначене, встановивши у абзаці 38 пункту 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, що вексель з бланковим індосаментом стає цінним папером на пред'явника, колегія суддів вважає, що Національний банк України порушив ст.ст. 12, 14, 16 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон “Про переказний та простий векселі», ст. 197 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок», а тому наведені вище спірні положення зазначених рішень відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою.
Частиною 4 ст. 18 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» зазначено, що шкода, заподіяна юридичній або фізичній особі незаконними діями державних органів внаслідок проведення ними заходів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму, відшкодовується з Державного бюджету України.
Згідно ст. 2 Закону України “Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
З наведених норм вбачається, що шкода заподіяна ЗАТ “Донгорбанк» протиправними рішеннями Національного банку України повинна відшкодовуватись саме державою з державного бюджету України, а не Національним банком України.
Таким чином, судом першої інстанції було правомірно відмовлено Закритому акціонерному товариству “Донгорбанк» в частині стягнення з Національного банку України 8500,00 грн. шкоди заподіяної протиправним рішенням.
Також колегія суддів вважає неправомірними доводи відповідача стосовно пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні до суду внаслідок того, що строк оскарження нормативно-правового акту закінчився 29.01.2006р., що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, так як статтею 261 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
А оскільки на позивача було накладено штраф за порушення абзацу 38 пункту 1.2 Положення “Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», рішенням Комісії Національного банку України від 22.02.2006р., то саме з цього часу, абзацом 38 пункту 1.2 зазначеного Положення було порушено право ЗАТ “Донгорбанк», та почався перебіг строку позовної давності.
Слід також зазначити, що ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним акту органу державної влади, яким порушено його право власності або інше речове право.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що стягненням штрафу відповідачем було порушено право власності позивача на грошові кошти.
Щодо посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано те, що Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок» не діяв на момент прийняття постанови № 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002р., а набув чинності лише 13.05.2006р., колегія суддів вважає зазначити наступне:
Відповідно до п. 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. № 02-5/35 якщо у зв'язку з внесенням змін до чинного законодавства оспорюваний акт перестав відповідати новим вимогам, його може бути визнано недійсним з моменту набрання чинності законодавчим актом, тобто лише на майбутнє.
Постанова № 508 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002р. в оскаржуваній позивачем частині, з набуттям 01.01.2004р. чинності Цивільним кодексом України та з набуттям 13.05.2006р. чинності Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок» перестала відповідати новим вимогам, оскільки зазначеною постановою не враховано, що вексель за визначенням належить до ордерних цінних паперів, незалежно від того, за яким індосаментом (повним (ордерним) чи бланковим) він передався, а тому рішенням місцевого господарського суду оскаржувана постанова № 508 правомірно визнана незаконною на майбутнє відповідно до чинного на момент прийняття рішення законодавства.
Посилання Національного банку України в апеляційній скарзі на інші порушення й неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та помилковість висновків, що мають значення для справи, є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування або зміни постанови у відповідності з вимогами ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, колегія вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. по справі № 38/329-А відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Національного банку України на постанову Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. у справі № 38/329-А.
2. Залишити без змін постанову Господарського суду м. Києва від 12.09.2006р. у справі № 38/329-А.
3. Повернути до Господарського суду м. Києва матеріали справи № 38/329-А.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді
Андрієнко В.В.
Моторний О.А.