"28" травня 2013 року Справа № 917/152/13-г
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Тихий П.В.
при секретарі - Вороні В.С.
за участю:
прокурора - Здор Т.О., посвідчення № 013776 від 06.12.2012 р.
представників сторін:
позивача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
відповідача - Анкуци В.В., довіреність б/н, від 05.02.2013 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький (вх.№1050П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року по справі №917/152/13-г
за позовом Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м.Хмельницький
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ярмолинецька селищна рада, смт. Ярмолинці, Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт", м.Полтава
про стягнення 97848, 90 грн. шкоди, заподіяної забрудненням земельної ділянки за фактом перевірки позивача від 23.03.2011р.
У січні 2013 року прокурор звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 97848,90 грн. шкоди, заподіяної забрудненням земельної ділянки за фактом перевірки позивача від 23.03.2011р. ( акт №59/08).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 р. (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Прокурор з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 р. по справі № 917/152/13-г повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому, прокурор вважає, що факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні несанкціонованого розміщення твердих побутових відходів і технологічних відходів підтверджується актом перевірки 59/08 від 23.03.2011 р.; постановою Рівненьського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у справі № 10/5025/1026/11; постановою про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2011 р. № 009689/08; актом відбору проб грунтів № А-23-03-11-08. При цьому прокурор зазначає, що законність проведення працівниками Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області розрахунку розміру шкоди не була предметом оскарження, а постановою Винницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у справі № 2270/8996/11 визнано неправомірними дії державної екологічної інспекції в Хмельницькій області лише щодо оформлення результатів перевірки з порушенням вимог Порядку що, на думку прокурора, не впливає на законність та достовірність обставин, встановлених під час її проведення. З огляду на викладене, прокурор вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно не доведення належними і допустимими доказами заподіяної відповідачем навколишньому природному середовищу шкоди у розмірі 97848,90 грн.
15 квітня 2013 року через канцелярію суду від Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому державна екологічна інспекція просить апеляційну скаргу прокурора на рішення господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року по справі № 917/152/13-г задовольнити та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
16 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт" через канцелярію суду надало заперечення на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року по справі № 917/152/13-г про відшкодування шкоди в розмірі 97848,90 грн. та судових витрат без змін, а апеляційну скаргу Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області без задоволення. Відповідач посилається на те, що перевірка здійснена з порушенням Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, зареєстрований Міністерством юстиції України 15.01.2009р. № 18/16034, про що відображено в постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року по справі № 2270/8996/11.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 28 травня 2013 року.
20.05.2013 р. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області надала додаткові пояснення, в яких виклала свою позицію по справі, позовні вимоги Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері підтримує, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Крім того, просить розглянути справу у відсутності представника Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області за наявними матеріалами.
3-я особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалась.
В судовому засіданні 28.05.2013 р. прокурор та відповідач підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги прокурора, пояснення позивача та заперечення відповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, в період з 22 по 23 березня 2011 року на вимогу Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, землевпорядником Ярмолинецької селищної ради проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при складуванні сміття в смт. Ярмолинці, вул. Залізнична, 16.
За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 59/08 від 23.03.2011 року (т. 1, а.с. 8-9), в якому зазначено, що на земельній ділянці загальною площею 0,82 га, яка розташована на північний схід і прилягає до території ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» виявлено несанкціоноване розміщення відходів, що спричинило її засмічення. Дану земельну ділянку на умовах договору оренди від 27.06.2008 року орендує ТОВ «Хмельницькхлібопродукт». Межові знаки на даній земельній ділянці відсутні. Цільове призначення земельної ділянки - для влаштування підприємств інших видів промисловості.
В ході проведення перевірки землевпорядником Ярмолинецької селищної ради проведено контрольні заміри земельної ділянки площею 0,82 га за адресою: смт. Ярмолинці, вул. Залізнична, 16.
На даній земельній ділянці встановлено засмічення як твердими побутовими, так і технологічними відходами (залишки від переробки зернових) суцільним шаром загальною площею 920 м3 та в акті робиться висновок про порушення ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 17, 33 Закону України «Про відходи» та відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Мінприроди від 27.10.1997 року № 171 (в редакції наказу Мінприроди 04.04.2007 року № 149 та зареєстровано в Мінюсті України 25.04.2007 року за № 422/13689) здійснено розрахунок розміру шкоди внаслідок засмічення земель у розмірі 97 848,90 грн. (т. 1, а.с. 15-17)
Внаслідок вищенаведених обставин, Хмельницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт», м. Полтава про стягнення 97 848,90 грн. шкоди, заподіяної забрудненням земельної ділянки.
Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що висновки екологічної інспекції, викладені в акті перевірки № 59/08 від 23.03.2011 року, були предметом оскарження відповідача, який звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання дій щодо проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства неправомірними, визнання дій по проведенню розрахунку шкоди від засмічення земельної ділянки технологічними відходами та твердими побутовими відходами неправомірними.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року в задоволенні позову відмовлено. Зазначене судове рішення було предметом оскарження в апеляційному порядку.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року постанову ХОАС від 15.2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій державної екологічної інспекції в Хмельницькій області неправомірними; визнано неправомірними дії Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області щодо оформлення результатів перевірки з порушенням вимог наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464.
Постанова Вінницького ААС від 01.03.2012 року є такою, що набрала законної сили.
Керуючись частиною 4 статті 35 ГПК України, враховуючи те, що судовим рішенням в зазначеній вище адміністративній справі визнано дії Держаної екологічної інспекції в Хмельницькій області щодо оформлення результатів перевірки неправомірними, суд першої інстанції визнав акт перевірки № 59/08 від 23.03.2011 року таким , що позбавлений доказової сили, та не належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, і відповідно таким, що не може бути підставою для нарахування шкоди за забруднення земельної ділянки.
З огляду на викладене в позові Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт" про стягнення 97848, 90 грн. шкоди, заподіяної забрудненням земельної ділянки за фактом перевірки позивача від 23.03.2011р. місцевим господарським судом відмовлено.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.
Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.
Звертаючись до господарського суду прокурор послався на те, що проведеною Хмельницькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою встановлено, що ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» здійснено несанкціоноване розміщення твердих побутових та технологічних відходів на земельній ділянці, що розташована по вул.. Залізнична, 16, смт. Ярмолинці та прилягає до території вказаного товариства, внаслідок чого відбулося забруднення земельної ділянки фосфором (рух.) та цинком (рух.), площею 920 м2.
Вищевикладені обставини прокурор підтверджує наступними доказами: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 59/08 від 23.03.2011 року; протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб грунтів від 23.05.2011 р. № П-23-03-11-08; постановою про накладення адміністративного стягнення на заступника директора ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» від 07.04.2011 р.; розрахунком розміру шкоди від забруднення.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відповідні відомості, зокрема й відомості про стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Аналогічне положення закріплене в п. 4.15 Порядку, згідно якого, в акті перевірки зазначається, зокрема, обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Згідно п. 1.4. Порядку акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
З проаналізованих норм чинного законодавства слідує, що саме в акті перевірки має міститись повна характеристика виявленого порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з порушенням позивачем норм Порядку організацій та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10.09.2008 р. № 464, зареєстрований в Міністерстві юстиції 15.01.2009 р. № 18/16034, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року по справі № 11708996/11 дії державної екологічної інспекції в Хмельницькій області щодо оформлення результатів перевірки з порушенням вимог наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 визнано неправомірними.
Постанова Вінницького адміністративного апеляційного від 01.03.2012 року є такою, що набрала законної сили.
При цьому, Вінницьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що при перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства та складання акту перевірки № 59/08 від 23.03.2011 року перевіряючи ми допущені порушення вимог п. 4.20 Порядку, який зазначає, що в останній день перевірки два примірника акта перевірки підписується державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилась комісією). Керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженням. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.
Однак, в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 59/08 від 23.03.2011 р. та акті обстеження земельної ділянки відсутні підписи усіх інспекторів, присутніх при перевірці. Також, в акті перевірки відсутні підписи керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Вищевказане свідчить про недотримання позивачем Порядку організацій та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10.09.2008 р. № 464.
Відповідно до приписів частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
В пункті 38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).
Враховуючи те, що судовим рішенням в зазначеній вище адміністративній справі визнано дії Держаної екологічної інспекції в Хмельницькій області щодо оформлення результатів перевірки неправомірними, акт перевірки № 59/08 від 23.03.2011 року не може вважатися належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, і відповідно не може бути підставою для нарахування шкоди за забруднення земельної ділянки.
Посилання позивача на постанову Рівненського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 р. по справі № 10/5025/1026/11 є безпідставними, оскільки вищевказаною постановою не скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 року про визнання дій державної екологічної інспекції у Хмільницькій області щодо оформлення результатів перевірки неправомірними та такими, що здійснені з порушенням Порядку організацій та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10.09.2008 р. № 464.
Стосовно складання позивачем акту відбору проб, розрахунку шкоди, протоколу вимірювання та інших актів, колегія суддів вважає, що вказані документи не можуть бути підставою для нарахування шкоди за забруднення земельної ділянки, оскільки вказані акти не є рішеннями суб'єкта владних повноважень та вони не породжують правових наслідків для сторін.
Посилання прокурора та позивача на матеріали адміністративної справи по факту притягнення заступника директора ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає таким, що не має суттєвого значення для вирішення даного господарського спору про відшкодування шкоди, оскільки у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди, що підтверджується позицією, викладеній у Роз'ясненнях Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи з цієї норми, для настання негативних наслідків для відповідачів за цим позовом необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Враховуючи наявні в судовій справі матеріали, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позову в зв'язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту виявленого порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, а також правових підстав для нарахування майнової шкоди за забруднення земельної ділянки. .
Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі прокурора і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року по справі №917/152/13-г відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Нетішин, Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницькийзалишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 05 березня 2013 року по справі №917/152/13-г залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови підписано 03 червня 2013 року.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
суддя Камишева Л.М.
суддя Тихий П.В.