79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" червня 2013 р. Справа № 921/60/13-г/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Краєвської М.В.
Новосад Д.Ф.
при секретарі судового засідання Петрик К.О.
розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" за № 1017/0/ від 26.04.2013 р.
на рішення господарського суду Тернопільської області
від 15.04.2013р. у справі № 921/60/13-г/16
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль
до відповідача комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", м. Тернопіль
про стягнення 278 550 грн. 93 коп.
за участю представників сторін:
від позивача не з?явився
від відповідача Миколайчук Н.Л.
Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013р. у справі №921/60/13-г/16 (суддя Хома С.О.) позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (далі-ПАТ) "Тернопільгаз" задоволено, присуджено до стягнення з комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради (далі-КПТМ) "Тернопільтеплокомуненерго" на користь позивача 278550,93грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань, 35312,88грн. втрат від інфляційних процесів, 126613,71грн. 3% річних, 296437,87грн. штрафу в розмірі 7% на підставі п. 7.2. договору №02/ТМ-2011-б від 26.09.2011р., 14738,30грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат; повернено з Державного бюджету України позивачу 999,53грн. судового збору згідно платіжних доручень №246 від 11.01.2013 року на суму 5737,83грн., №303 від 15.01.2013 року на суму 5000грн., №365 від 16.01.2013 року на суму 5000 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору № 02/ТМ-2011-б від 26.09.2011 року на постачання і транспортування природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений йому природний газ, відтак, заявлена до стягнення сума неустойки , інфляційних та річних підлягає стягненню з врахуванням положень ст. ст. 526, 625, 627, 692, 712 ЦК України.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі в частині присудження до стягнення пені і штрафу, оскільки, на його думку, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та безпідставно не зменшено розмір штрафних санкцій на підставі п.3 ст.83 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідач: не відмовився від виконання зобов?язання, визнав факт порушення з його боку зобов?язання з причин, що не залежали від нього та через відсутність коштів на власних рахунках не мав змоги своєчасно виконати зобов?язання; стягнення всієї суми штрафних санкцій може негативно вплинути на подальшу господарську діяльність суб'єкта господарювання та поставити під загрозу подальше погашення заборгованості та подальше функціонування відповідача; тощо.
Представник скаржника, який брав участь в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 179-182), зокрема, зазначив, що обов'язок відповідача сплатити пеню та штраф у випадку порушення грошового зобов?язання встановлено умовами договору, а ч.3 ст.551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України, на які посилається скаржник, передбачено право, а не обов'язок суду зменшувати розмір неустойки; зазначив, що клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем не подавалось; явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2013р. адресату (а.с.172).
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов?язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
26.09.2011 року між ПАТ "Тернопільгаз" (позивач у справі, постачальник по договору) та ОКП ТМ "Тернопільтеплокомуненерго" (відповідач у справі, покупець по договору) було укладено договір на постачання і транспортування природного газу №02/ТМ-2011-б, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року імпортований природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с.11-15).
Пунктом 3.1. договору сторони визначили обсяг поставок природного газу по даному договору в кількості 1769 тис. метрів кубічних.
Згідно п. 3.2 договору, фактична кількість поставленого по даному договору природного газу визначається на підставі щомісячних актів приймання-передачі природного газу, які підписуються між покупцем і постачальником.
Відповідно до п.4.5 договору, газ вважається проданим постачальником та прийнятим покупцем після підписання повноважними представниками акту, згідно п. 3.2; акти прийому - передачі газу є підставою для складання постачальником щомісячного реєстру і підставою для остаточних розрахунків між покупцем і постачальником за спожитий природний газ та надані транспортні послуги.
Як визначається в п. 5.2. договору, ціна за 1000куб.м. газу складає 3023,50грн., всього з ПДВ 3628,20грн. До ціни газу додається збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу за природний газ - 2% - 60,47грн. ( з ПДВ 72,564грн.); тариф на постачання природного газу 60,90грн. (з ПДВ 73,08 грн.); тариф на послуги з транспортування природного, який становить 285грн. (всього з ПДВ 342 грн.); всього до сплати за природний газ та послуги з його транспортування і постачання - 3429,87грн. (всього з ПДВ 4115,844грн.)
Пунктом п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості; також встановлено сторонами в цьому пункті договору сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Термін дії договору - з часу підписання і до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1. договору).
Додатковою угодою № 2 від 11.10.2011року внесено зміни в п.5.2. договору № 02/ТМ-2011-б від 26.09.2011 в частині визначення розміру ціни газу та послуг з його транспортування і постачання (а.с.15).
Позивач, на виконання умов договору, здійснив поставку природного газу відповідачу в період жовтень 2011 року - грудень 2011 року, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача (а.с.16-18).
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору належним чином не виконав, оплату за поставлений йому природний газ здійснював з порушенням строків, передбачених договором.
Згідно акту звірки розрахунків станом на 01.12.2012р. за відповідачем рахувалась заборгованість за вказаним договором у сумі 4 234 819,81грн. (а.с.25, 26), яка повністю погашена відповідачем лише 20.12.2012р.
Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення 278 550,93грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань, 35312,88грн. втрат від інфляційних процесів,126613,71грн. 3% річних та 296437,87грн. штрафу в розмірі 7%, нарахованих на підставі п. 7.2. договору № 02/ТМ-2011-б від 26.09.2011р. (з врахуванням заяви № 01/784 від 04.02.2013 року про зменшення позовних вимог - а.с.31-32).
Відповідач у відзивах по позов зазначав, що по договору від 26.09.2011 року за №02/ТМ-2011-б отримував природний газ для вироблення теплової енергії для постачання теплової енергії для бюджетних установ і організацій та іншим споживачам, які несвоєчасно розраховувались з відповідачем за надані послуги, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості за отриманий газ згідно вказаного договору. Окрім того, зазначав, що нараховані позивачем до стягнення три проценти річних є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами, що в даному випадку відсутнє, оскільки кошти, отримані від споживачів теплової енергії автоматично зараховуються на рахунок з спеціальним режимом використання, а щодо стягнення неустойки, то зазначав про відсутність своєї вини у виникненні заборгованості, що виключає, на його думку, застосування до нього господарських санкцій.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування рішення місцевого суду - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Спір у даній справі виник з виконання договору поставки, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу природний газ, який відповідачем не оплачено.
Факт поставки позивачем природного газу в кількості 2166610 куб.м. на загальну суму 8418319,81грн. підтверджується актами приймання-передачі природного газу та розрахунком заборгованості (а.с.16-18), що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання відповідачем природного газу, та відповідно, виникнення зобов?язання по оплаті вартості отриманого газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, п.6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Однак, відповідач у встановлені договором строки вартості газу позивачу не оплатив, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору.
Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), натомість, матерівали справи містять акт звірки розрахунків станом на 06.02.2013р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток товариств, з якого вбачається, що остаточно заборгованість за вказаним договором погашена 20.12.2012р.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 35312,88грн. втрат від інфляційних процесів, обчислених за період з листопада 2011року по березень 2012року та 126613,71грн. 3% річних, обчислених з 11.11.2011р. по 19.12.2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що продубльовано сторонами в п.7.2. договору.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Виходячи зі змісту ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.231 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов?язання, позивачем відповідно до умов договору правомірно нараховано пеню в розмірі 278550,93грн. за період з 23.01.2012 року по 10.07.2012 року, а також 296437,87грн. штрафу.
При порушенні виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі стягнення пені чи (та) штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання. Зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме, абз.3 ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги наступне: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (с.233 ГК України).
Статтею 218 ГК України визначено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідачем клопотання щодо зменшення суми пені та штрафу суду не подавалось. Важке фінансове становище ТОКПТМ «Тернопільтеплокомуненерго», на яке покликається скаржник, не визнається судовою колегією підставою для зменшення пені, оскільки утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об"єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов"язань. Оскільки товариство здійснює господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, за якими отримує продукцію (товар), то повинно нести й обов"язки за цими угодами, а саме, вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Окрім того, судова колегія зазначає, що фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов?язань на всіх без винятку суб?єктів підприємницької діяльності, в тому числі і на позивача.
Посилання скаржника на форс-мажорні обставини як на підставу для звільнення від відповідальності, вважаються судової колегією безпідставними, оскільки відсутність вини відповідача у виникненні боргу, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами відповідача, не вважаються судовою колегією обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (п.2 ст.218 ГК України) та не визнаються тим винятковим випадком, який надає право суду застосувати приписи с.3 ст.83 ГПК України.
Отже, судова колегія зазначає, що враховуючи невиконання зобов?язання відповідачем на момент подання позову, співвідношення розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості - відсутні підстави для зменшення розміру пені.
Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013р. у справі №921/60/13-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.06.2013р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Краєвська М.В.
суддя Новосад Д.Ф.