Провадження № 22-ц/790/2422/13 Головуючий 1 інстанції -
Справа №642/13/13/ц Скляренко С.О.
Категорія: договірні Доповідач -Гальянова І.Г.
05 червня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Гальянової І.Г.
суддів: Колтунової А.І.
Міненкової Н.О.
при секретарі: Ленюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи : ОСОБА_7, ОСОБА_8 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості,-
В травні 2009 року позивач звернувся у суд з позовом в якому, з урахуванням його уточнень, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 98ПВ/207 від 19.03.2007 року в сумі 129851 доларів 45 центів США та 63384 грн. 51 коп., що складається з 107705 доларів США- суми неповернутого кредиту, 22146 доларів 32 центів США -нарахованих та несплачених відсотків, 63384 грн. 51 коп.-нарахованої та несплаченої комісії та достроково розірвати вказаний кредитний договір.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі зазначеного вище кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 189 875 доларів США зі сплатою 9% річних строком до 18 березня 2014 року. Згідно з додатковою угодою до вказаного кредитного договору № 2 від 21 листопада 2008 року розмір процентів за кредитним договором збільшено до 10 % доларів США.
Як на підставу солідарного стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_6. позивач зазначає на укладення між ним та нею договору поруки № 98ПВ/207 від 19.03.2007 року на вимоги п.1.1, 2.1.1.,3.1., 3.2. його умов договору поруки .
По справі судом першої інстанції 23 грудня 2009 року ухвалювалось заочне рішення , яке було скасовано ухвалою суду від 25.червня 2011 року( т.1 а.с.126-128, 136-137).
07 вересня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звертались у суд з зустрічним позовом, в якому просили стягнути солідарно з ПАТ «Мегабанк» та поручителя ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 1514025, 60 грн .
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 19 січня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» задоволено Суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на його користь вказану заборгованість та судові витрати у справі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2012 року вказане рішення Ленінського районного суду м.Харкова було змінено та стягнуто з відповідачі на користь позивача по 979 грн. 254 коп. судових витрат з кожного.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 21 листопада 2012 року зазначені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду першої інстанції від 22 лютого 2013 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ,за їх заявою , в особі представника ,була залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримала позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» та просила їх задовольнити.
Представник відповідачів позовні вимоги позивача не визнав, свої заперечення обґрунтовував припиненням договору поруки, у зв»язку зі збільшенням відповідальності поручителя ОСОБА_6 на підставі укладеної між Банком та ОСОБА_3 додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, а також відсутністю підстав для розірвання договору та стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 22 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» задоволено. Суд достроково розірвав вказаний кредитний договір та стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 98ПВ/207 від 19.03.2007 року в сумі 129851 доларів 45 центів США та 63384 грн. 51 коп., що складається з 107705 доларів США- суми неповернутого кредиту, 22146 доларів 32 центів США -нарахованих та несплачених відсотків, 63384 грн. 51 коп.- нарахованиої та несплаченої комісії . Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у справі в сумі 1958 грн. 50 коп..
В апеляційній скарзі представник відповідачів просить скасувати вказане рішення суду та позовну заяву ПАТ «Мегабанк» залишити без розгляду.
Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим,що судом першої інстанції , визначені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012 року не усунуті ,не визначений характер спірних правовідносин , невірно застосовані норми матеріального права, що усуває можливість ухвалення будь-якого рішення у справі в редакції позовних вимог ,з якими позивач звернувся до суду та фактичні обставини справи свідчать про подвійне стягнення Банком коштів за вказаним кредитним договором.
Апелянт також зазначає, що в жовтня 2009 року у відповідачів Банком вилучений автомобіль вартістю 190 000 доларів США придбаний за кредитні кошти і до цього часу ним не повернутий та несплата кредиту в даному випадку є виправданою.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, в особі свого представника, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України , під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем позовних вимог.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.
Так, судом першої інстанції встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та цей факт сторонами не заперечується, що 19 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 98ПВ2007, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 189 875 доларів США на придбання авто та споживчі цілі на строк з 19.03.2007 року до 18.03.2014 року зі сплатою 9 % річних ( т.1 а.с.9-10) .
Як свідчать умови зазначеного кредитного договору, при його укладанні ОСОБА_3 зобов»язувався повертати кредитні кошти за графіком погашення кредиту, наведеним в додатку № 1 до цього Договору , який є невід»ємною його частиною ( п.1.1.) та вказаний графік сторонами підписано ( т.1 а.с.11 ).
Умовами договору також передбачено щомісячне погашення ОСОБА_3 процентів не пізніше 25 числа місяця,наступного за звітним, а також в день повернення кредиту ( п.4.2. умов).
Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості , станом на 13.05.2009 року, тобто на час звернення позивача до суду з вказаним позовом , сума прострочених процентів за кредитом в період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року складала 2370, 66 доларів США , в період з 01.04.2009 по 30.04.2009 року включно складала 1205, 42 доларів США. Заборгованість за комісією з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року складає 13365, 73 грн.( т.1 а.с.19).
Матеріали справи також свідчать про те, що на забезпечення виконання зобов»язань по кредитному договору ,02.04.2007 року між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір застави автомобіля марки Мерседенс Бенц , відповідно до умов якого максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням за основним зобов»язаннням складає 909900 грн. ( т.1 а.с.17).
Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що в період розгляду судом зазначеної справи позивачем було продано зазначений автомобіль та відповідно до його
звіту 28.01.2010 року було погашено 50486, 37 доларів США заборгованості за кредитом та процентами та 41574, 82 грн .по комісії та станом на 01.02.2010 року залишок за кредитним договором складав 107 705, 13 доларів США та 38511, 38 штрафних санкцій ( т.2 а.с.153 ).
Відповідно ж до наданого позивачем розрахунку та довідки з 01.05.2009 року по 06.01.2012 року заборгованість за кредитом складає 107 705, 13 доларів США, по кредиту,
22.146, 32 - по відсоткам, а всього 129851, 45 доларів США та 63 384, 51 грн. по комісії ( т.2 а.с.200-201 ) .
В ч.2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно до п.3.3.1. умов кредитного договору кредитодавець має право достроково розірвати Договір та вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів у випадку -порушення Позичальником умов договору.
Право позивача на дострокове повернення кредитних коштів та процентів крім п.3.3.1. умов договору , також встановлено п.1 ч.1 ст. 611, ч.2 ст. 1050 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 653 ЦК України , при розірвання договору в судовому порядку, зобов»язання припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Зазначені вище обставини справи, а саме: порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору , передбачене умовами договору право позивача на його дострокове розірвання та вимоги вказаних вище норм матеріального права, свідчать про наявність у позивача права на вимогу про дострокове розірвання зазначеного вище кредитного договору .
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про дострокове розірвання вказаногокредитного договору та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 129 851, 45 доларів США заборгованості за кредитом на відсоткам.
Між тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості по комісії 63 384, 51 грн., виходячи з наступного.
Згідно до п. 4.7 умов кредитного договору за проведення розрахунків зі списання безготівкових коштів та касове обслуговування за позичковим рахунком Позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 03% щомісячно від залишку заборгованості за кредитом.
Таким чином ,обов»язковою умовою для сплати відповідачем комісійної винагороди позивачу , є списання позивачем безготівкових коштів та касове обслуговування за його позичкового рахунку.
Як свідчать матеріали справи таке обслуговування останній раз проводилось Банком 28.01.2010 року при зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором грошових коштів від продажу предмету застави .
При цьому , як свідчить звіт про розподіл таких коштів, станом на 28.01.2010 року у відповідача була відсутньою заборгованість за комісією ( т.2 а.с., 153, 189).
Доказів того, що після вказаної дати позивач проводив будь-які розрахунки та касове обслуговування за позичковим рахунком відповідача ОСОБА_3, позивач суду не надав.
Більш того, при вимозі про дострокове розірванні кредитного договору , відповідно до п.3.3.1 його умов , позивач має право вимагати від відповідача ОСОБА_3 тільки повернення кредиту та нарахованих процентів.
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісію відсутні.
Крім того, судом першої інстанції також встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та цей факт відповідачами не оспорюється, що 02.04.2007 року на забезпечення виконання вказаного кредитного договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 64-415-П, відповідно до пунктів 1.1.2.1.2.1.1, 2.4.1.умов якого, остання поручалась перед Банком за виконання ОСОБА_3 обов»язків, що виникли з кредитного договору , а саме : повернення кредиту в розмірі 189 875 доларів США, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно з умовами Кредитного договору , сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту ( т.1 а.с.16).
На час укладення зазначеного договору поруки, умовами кредитного договору було передбачено сплату 9% річних за користування кредитом та Умовами договору поруки не передбачалось можливості зміни розміру процентів в порядку п.3.3.4 умов кредитного договору.
Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами та сторонами цей факт не заперечується ,що після укладення договору поруки , 21 листопада 2008 року сторони кредитного договору узгодили між собою збільшення відсоткової ставки за користування ОСОБА_3 кредитом до 10% ( т.1 а.с.14) .
Як свідчить наданий позивачем розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 21.11.2007 року розмір несплаченого позивальником кредиту становив 146912, 05 доларів США , і це свідчить про те , що при збільшенні відсоткової на час укладення додаткової угоди відповідальність поручителя збільшилась на 1469, 12 доларів США на рік ( 146912, 05 х 1 %)
Згідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання , а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до висновків та мотивів, з яких Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухвалою від 12 листопада 2012 року, були скасовані рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року та апеляційного суду Харківської області від 02 липня 2012 року , підставою скасування таких рішень також слугувало не звернення уваги судами на вимоги ч.1 ст. 559 ЦК України про наслідки зміни зобов»язань без згоди поручителя, внаслідок чого
збільшився обсяг її відповідальності при відсутності доказів, що вказаний обсяг відповідальності був узгоджений з поручителем ( т.3 а.с. 175-177).
В ч.4 ст. 338 ЦПК України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про солідарну відповідальність відповідача ОСОБА_6 як поручителя за кредитними зобов»язаннями відповідача ОСОБА_3 та необґрунтовано стягнув з неї заборгованість за зазначеним вище кредитним договором, хоча такі підстави відсутні.
З огляду на наведене в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке,що ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) , з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на його користь 63384, 51 грн. нарахованої та несплаченої комісії та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованості за кредитним договором та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.
Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу до ОСОБА_6 відмовлено, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України ,не підлягають стягненню на користь позивача з ОСОБА_6 і судові витрати у справі в сумі 1958,50 грн., а тому і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині .
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в іншій його частині.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції в іншій його частині без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Змінити рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року, скасувавши його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»заборгованості за кредитним договором № 98ПВ/2007 від 19.03.2007 року в розмірі 129851 доларів 45 центів та 63384 грн. 51 коп . , в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» нарахованої та несплаченої комісії в сумі 63384 грн. 51 коп. та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судових витрат у справі в сумі 1958 грн. 50 коп..
В задоволенні позовних вимог в цій частині публічному акціонерному товариству «Мегабанк» відмовити.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 22 лютого 2013 року, залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя :
Судді :