Справа № 2-81/09
13 березня 2009 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Паламарчука М.С., при секретарі Шаповал І.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Енерговугілля» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, по якій співвідповідачем притягнуто Управління по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного устаткування (УМДР),
Позивач прохає поновити його на роботі електрослюсарем УМДР Олександрійської філії ЗАТ, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу до дати поновлення на роботі. Своє прохання мотивує тим, що з 01.05.2004 р. він працював на зазначені посаді. Наказом № 39-к від 09.06.2008 р. його було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку із скороченням чисельності (або штату) працівників, не зважаючи на обґрунтовану відмову профспілкового комітету на його звільнення. Від відповідача не надійшло жодних зауважень щодо обґрунтування відмови, вона не була оскаржена ніяким чином.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги. Вважає, що його звільнили незаконно, оскільки з ним не розрахувалися в повному обсязі, не провели відрахування до Пенсійного фонду. Пояснив, що на облік до центру зайнятості не ставав.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.
З наданих заперечень вбачається, що відповідачі позов не визнали. Вважають, що звільнення проведено вірно, оскільки згідно з ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. ЗАТ знаходиться в важкому фінансово-економічному стані, постійно залучає кредитні кошти з метою виплати заробітної плати працівникам Олександрійської філії, підприємства якої не працюють, відповідно на підприємствах змінилися умови та організація праці. Основною продукцією філії є буро-вугільні брикети, які не включені в баланс попиту України, не користуються попитом, тому відповідач має постійну нестачу обігових коштів. Відповідно до п. 2 наказу Олександрійської філії ЗАТ від 15.02.2008 р. № 11 директору УМДР ОСОБА_2 . наказано в строк до 22 лютого 2008 р. здійснити заходи щодо перегляду штатного розкладу та планової розстановки робітників з метою приведення чисельності працівників до необхідної кількості для збереження орендованого майна на період вирішення питання подальшого функціонування структурного підрозділу. З наказом були ознайомлені і представники профкому УМДР.
25 лютого 2008 р. ОСОБА_2 надав на затвердження директору Олександрійської філії ЗАТ штатний розклад та планову розстановку робітників в розрізі служб, цехів та дільниць УМДР в кількості 31 одиниця. Узгодивши та затвердивши в установленому порядку новий штатний розклад, останній було введено в дію з 09 червня 2008 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України з 6 березня 2008 р. керівники структурних підрозділів почали проводити консультації з профспілковими комітетами з питання звільнення працівників в зв'язку зі скороченням штату. Вчасно, відповідно до вимог КЗпПУ, керівниками були подані подання на кожного звільненого працівника до профкомів відповідних структурних підрозділів. Представники профкому УМДР у витягу із протоколу від 18.04.2008 р. не зазначили де взяти кошти на оплату праці всім працівникам в повному обсязі та яким чином надати роботу тим посадам, які на даний час не у виробництві.
У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборчого органу профспілкової організації. Відмова профспілки в наданні згоди на звільнення є необґрунтованою, а тому керівник УМДР мав право видавати наказ про звільнення позивача.
По суті правило ч. 3 ст. 43 КЗпПУ відповідає спеціальній нормі ст. 235 названого кодексу, яка надає суду право поновити працівника на роботі тільки у разі звільнення його без законної підстави. Порушення порядку звільнення саме по собі ст. 235 КЗпПУ взагалі не визнається підставою для звільнення. В разі ненадання згоди профспілковими організаціями на звільнення працівників зауваження або оскарження роботодавцем щодо обґрунтування відмови чинним законодавством не передбачене.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників. Позивач персонально був попереджений про звільнення 20.03.2008 р., про що свідчить відомість про ознайомлення про звільнення працівників підприємства з 09.06.2008 р.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
20.03.2008 р. позивач був попереджений про можливе звільнення з 9 червня 2008 р. в зв'язку зі скороченням чисельності працівників підприємства (п. 1 ст. 40 КЗпПУ) на підставі наказу № 31 від 18 березня 2008 р.
Згідно з випискою з протоколу № 8 від 21.04.2008 р. засідання профкому УМДР профспілка не дала згоди на звільнення позивача. Свою відмову обґрунтувала тим, що :
Причина розірвання трудового договору, зазначена адміністрацією (важке фінансово-економічне становище Олександрійської філії ЗАТ), не може бути підставою для звільнення позивача, так як основним завданням передачі підприємств в оренду передбачалося за рахунок залучення додаткових недержавних коштів вирішення фінансово-економічних і соціальних проблем підприємства. Протягом всього періоду оренди адміністрація постійно порушувала законодавство про працю: зарплата виплачувалася несвоєчасно і не в повному обсязі, в результаті чого є заборгованість по зарплаті. Адміністрація не планує перепрофілювання підприємства, скорочуючи весь штат основних працівників, підприємство не зможе працювати за основною діяльністю, тобто під цим приховується ліквідація підприємства.
Адміністрація ЗАТ ігнорує рішення робочої групи при Олександрійській міській раді від 09.01.2008 р., рекомендації народного депутата України, Голови ЦК ПРВП Турманова В.І. про призупинення масового скорочення працівників до вирішення питання по буровугільному комплексу м. Олександрія.
Склад сім'ї позивача становить 4 чоловіки, дружина отримує мінімальну зарплату, коштів не хватає на проживання.
Від переводу на розріз «Костянтинівський» позивач відмовився.
Наказом № 39-к від 09.06.2008 р. позивача було звільнено з посади електрослюсаря (слюсаря) з 09.06.2008 р. в зв'язку з скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку.
Наданими відповідачем наказами та актами обстеження підтверджується фактичне скорочення штату працівників, припинення підприємством роботи та випуску продукції.
Суд вважає, що відмова профспілкового комітету не мотивована виробничими потребами відповідачів, не містить конкретних пропозицій щодо соціального захисту позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулося у відповідності до норм КЗпП України. Тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судових витрат, то їх необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 40 ч. 1 п. 1, 42, 43, 49-2, 235 КЗпП України, 213-215, 226 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Кіровоградської обл. через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в той же строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: