"03" червня 2013 р.Справа № 916/958/13
За позовом Комунальне підприємство "Білгород-Дністровськтеплоенерго";
до відповідача Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
про визнання угод недійсними та зобов'язання відшкодувати завдані збитки 479524,43грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: Ладан Є.А. - за дорученням;
Від відповідача: Дорошенко А.О. - за дорученням;
СУТЬ СПОРУ: Позивач - комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ «Одесаобленерго» про визнання недійсною з моменту укладення угоди № 2 від 31.07.2008р. „Про проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 за спожиту електричну енергію", укладену між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ВАТ „Одесаобленерго", в частині проведення розрахунку щодо суми компенсації від проведення розрахунку (розподіл коштів за алгоритмом, встановленим Постановою НКРЕ №782 від 26.06.2008р. (31,13%) у розмірі 105 910, 93 грн.; про визнання недійсною з моменту укладення угоди № 17 від 28.10.2008р. „Про проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. №440 за спожиту електричну енергію", укладену між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ВАТ „Одесаобленерго", в частині проведення розрахунку щодо суми компенсації від проведення розрахунку (розподіл коштів за алгоритмом, встановленим Постановою НКРЕ №782 від 26.06.2008р. (31,13%) у розмірі 104 299, 74 грн.; про визнання недійсною з моменту укладення угоди №1 від 20.07.2009р. „Про проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 за спожиту електричну енергію", укладену між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ВАТ „Одесаобленерго", в частині проведення розрахунку щодо суми компенсації від проведення розрахунку (розподіл коштів за алгоритмом, встановленим Постановою НКРЕ №782 від 26.06.2008р. (31,13%) у розмірі 111 609, 85 грн.; про визнання недійсною з моменту укладення угоди № 9 від 18.09.2009р. „Про проведення розрахунків згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №193 за спожиту електричну енергію", укладену між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ВАТ „Одесаобленерго" в частині проведення розрахунку щодо суми компенсації від проведення розрахунку (розподіл коштів за алгоритмом, встановленим Постановою НКРЕ №782 від 26.06.2008р. (31,13%) у
розмірі 157 703,91грн.; про зобов'язання ПАТ „Одесаобленерго" повернути на користь комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» завдані збитки у загальній сумі 479524,43 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 квітня 2013 року порушено провадження за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 квітня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2013р. розгляд справи за клопотанням представника відповідача та необхідністю витребування доказів відкладено на 20.05.2013р. Зобов'язано позивача надати: оригінали наданих матеріалів, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини; відповідача: відзив на позовну заяву з посиланням на підтверджуючі докази та чинне законодавство, докази заперечень.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2013р. розгляд справи за клопотанням представника позивача щодо надання останнім додаткових доказів по справі відкладено на 03.06.2013р. Зобов'язано позивача надати: письмові заперечення на відзив, додаткові докази; відповідача: оригінали та належним чином засвідчені копії додаткової угоди №2 від 31.07.2008 р., №17 від 28.10.2008р., №1 від 20.07.2009 р., та угоду №9 від 18.09.2009 р.;
03.06.2013 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, скориставшись процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, надав відзив на позов від 20.05.2013р. б/н, де вказує, що заявлені КП «Білгород-Дністровськтеплонерго» позовні вимоги базуються на помилковому розумінні ним норм цивільного законодавства, якими обґрунтовано позов, та на необізнаності із фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим посилання позивача у позові на невідповідність спірних угод положенням ст. 229 ЦК України та ст.207 ГК України, які регламентують порядок виконання зобов'язання, а не його зміст, безпідставні.
У судовому засіданні 03 червня 2013 року після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
22.08.2008 р. між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» був укладений договір № 440Е/62 про організацію взаєморозрахунків у розмірі 340 221, 42 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. № 440., предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" та Постанови КМУ від 25.04.2008р. На
підставі даного договору була підписана угода № 2 від 31.07.2008р., предметом якої є сума компенсації ВАТ «Одесаобленерго» від проведення розрахунків складає 105 910, 93 грн., що сплачується споживачем за власні кошти.
13.11.2008 р. між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ПАТ «Одесаобленерго» був укладений договір № 440Е/207 про організацію взаєморозрахунків у розмірі 335 045,74 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008р. № 440. На підставі даного договору була підписана угода № 17 від 28.10.2008р., предметом якої є оплата позивачем компенсації втрат ПАТ «Одесаобленерго» від проведення розрахунків складає 104 299, 74 грн., що сплачується споживачем за власні кошти.
20.07.2009р. між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» та ПАТ «Одесаобленерго»був укладений договір № 193Е/10 про організацію взаєморозрахунків у розмірі 358 528, 26 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193. На підставі даного договору була підписана угода № 1 від 20.07.2009р., предметом якої є оплата позивачем компенсації втрат ПАТ «Одесаобленерго» від проведення розрахунків складає 111 609, 85 грн., що сплачується споживачем за власні кошти.
18.09.2009р. між КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» був укладений договір № 193Е/12 про організацію взаєморозрахунків у розмірі 358 528, 26 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193. На підставі даного договору була підписана угода № 9 від 18.09.2009р., предметом якої є оплата позивачем компенсації втрат ВАТ «Одесаобленерго» від проведення розрахунків складає 157 703, 91 грн., що сплачується споживачем за власні кошти.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що зобов'язання КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» за угодами № 1, № 2, № 9 та № 17 перед ПАТ «Одесаобленерго» виконані в повному обсязі. Однак, ВАТ «Одесаобленерго» не було надано КП «Білгород-Дністровсьтеплоенерго» документи, які б підтверджували розрахунок втрат від проведення взаєморозрахунків згідно з договорами № 440Е/207 від 1.112008р., № 440Е/62 від 22.08.2008р., № 193Е/10 від 20.07.2009р. та № 193Е/112 від 18.09.2009р та чи були такі втрати взагалі, чим порушило вимоги п. 8 ст. 193 ГК України. Крім того, як зазначає позивач, як йому стало відомо вже після виконання оспорюваних угод, на момент перерахування власних коштів КП «Білгород-Дністровськтеплонерго» постанова НКРЕ № 728 від 26.06.2008р. втратила чинність, адже даною постановою передбачено алгоритм перерахування коштів на липень 2008р. В зв'язку з цим, КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» відповідно до угод № 1, 2, 9, 17 перерахувало на рахунок ВАТ «Одесаобленерго» кошти у сумі 479524,43 грн., що мають бути повернуті, так як відповідно до ст. 229 ЦК України дані угоди є недійсними.
Відповідач, ВАТ „Одесаобленерго" посилаючись на ст.6, 627, 628 ЦК України, зазначило про свободу договору, а так як предметом угод №№1, 2, 9, 17 є, зокрема, обов'язок КП «Білгород-Дністровськтеплонерго» компенсувати ВАТ „Одесаобленерго" втрати від проведення взаєморозрахунку за спожиту електричну енергію згідно Постанови КМУ від
25.04.2008р. № 440, Постанови КМУ від 05.03.2009р. №193 та сума за угодами була визначена відповідно до Постанови НКРЕ від 26.10.2006р. №1419 „Про затвердження Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії", що є одночасно нормативною величиною відрахувань для покриття витрат енергопостачальника. Посилання в тексті угод №№ 1, 2, 9, 17 на Постанову НКРЕ від 26.06.2008р. №782 „Про алгоритм перерахування коштів на липень 2008року" не свідчить про те, що вказана постанова є підставою для проведення розрахунків з відшкодування витрат. Розмір втрат, зазначений в угодах був розрахований у відповідності до п. 4.1. Постанови НКРЕ від 26.10.2006 р. №1419 "Про затвердження Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії", який передбачає здійснення розрахунку нормативу відрахувань коштів на поточний рахунок постачальника електричної енергії, що базується на визначенні належної йому частки коштів для покриття витрат на здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, виходячи із затверджених тарифів на передачу та постачання електричної енергії, а також для покриття витрат на здійснення розрахунків за електроенергію, куповану поза ОРЕ. Тому посилання позивача щодо безпідставності перерахування коштів у сумі 479 524, 43 грн. внаслідок недійсності Постанови НКРЕ від 26.06.2008р. №782, на момент укладання спірних угод №№ 1, 2, 9, 17 є помилковими. Відповідач вказує, що оплата коштів в якості компенсації була самостійно здійснена позивачем на виконання укладених двосторонніх угод власними коштами підприємства в повному обсязі та не зараховувалась як оплата за спожиту електричну енергію, про що прямо було зазначено в спірних угодах.
ВАТ „Одесаобленерго" зазначало, що умови угод №№ 1, 2, 9, 17 щодо визначення суми компенсації від проведеного розрахунку є економічно та документально обґрунтованими. Крім того, позивачем не доведено, що умови спірних угод укладені ним внаслідок помилки, яка має суттєве значення, або суперечать конкретному положенню закону чи то підзаконному акту, що згідно з ст. 229 ЦК України є підставою для визнання угоди недійсною.
Відповідачем було повідомлено суд, що Загальними зборами акціонерів ВАТ «Одесаобленерго», які відбулися 25.04.2013р., було вирішено питання щодо внесення змін до Статуту ВАТ «Одесаобленерго», зокрема щодо зміни найменування товариства на публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго».
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та
організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматись від певної дії, а управлена сторона має вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, що однією із підстав виникнення прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Статтями 627 та 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства та зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з вимогами Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997р. №575/97-В щодо загальних принципів ціноутворення в енергетиці з урахуванням «Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом», затверджених Постановами НКРЕ від 13 червня 1996 р. №15/1 та від 13 червня 1996 р. N 15 (надалі Умови та Правила), підприємство ВАТ «Одесаобленерго» здійснює діяльність з постачання та передачі електричної енергії, при цьому плата за поставлену та передану ним електричну енергію має покривати виправдані втрати енергопостачальника.
Згідно з п.п. 3.7.2 - 3.7.3 п. 3.7 Умов та Правил, ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію, яку він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ. Тарифи на передачу електроенергії визначаються таким чином, щоб забезпечити ліцензіатом достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.
Відповідно до п.3.6.2 Умов та Правил, ліцензіат одержує від споживачів, яким він постачає електричну енергію, плату за єдиним роздрібним тарифом (роздрібні тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, визначені НКРЕ на підставі наданої ліцензіатами інформації про величини розрахункових роздрібних тарифів та обсягів прогнозованого споживання за класами напруги), також ліцензіат має право використовувати кошти, які відносяться до складової частини єдиного роздрібного тарифу, якою є тариф на постачання, та отримувати кошти, які є складовою частиною тарифу на передачу, для розрахунків з ліцензіатами, які здійснюють ліцензовану діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами. Умовами та Правилами визначено поняття тарифу на постачання електричної енергії (далі тариф на постачання) це ціна, яка забезпечує покриття витрат ліцензіата на постачання ним електричної енергії споживачам відповідної групи та поняття тарифу на передачу електричної енергії (далі тариф на передачу) це ціна, що сплачує ліцензіат за передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами відповідного класу напруги.
Тож відповідач одержує від споживачів, яким він постачає електричну енергію, плату за єдиним роздрібним тарифом, в якому складовими частинами є тариф на постачання та тариф на передачу електричної енергії, при цьому тариф на постачання та тариф на передачу електричної енергії складаються у суму, яка забезпечує покриття витрат ПАТ «Одесаобленерго» на постачання та передачу електричної енергії споживачам.
Підпунктом 3.6.3 Умов та Правил передбачено, що тарифи на постачання встановлюються таким чином, щоб забезпечити ліцензіату прибуток та достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності та забезпечення повноти отримання коштів за поставлену споживачам електричну енергію. При цьому тарифи на постачання встановлюються таким чином, щоб забезпечити ліцензіату прибуток та достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат.
Положеннями п. 4.1. Постанови НКРЕ від 26.10.2006 р. №1419 "Про затвердження Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки постачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії", передбачає здійснення розрахунку нормативу відрахувань коштів на поточний рахунок постачальника електричної енергії, що базується на визначенні належної йому частки коштів для покриття витрат на здійснення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, виходячи із затверджених тарифів на передачу та постачання електричної енергії, а також для покриття витрат на здійснення розрахунків за електроенергію, куповану поза ОРЕ.
Як вбачається з матеріалів справи визначена на підставі постанови НКРЕ від 26.10.2006 р. №1419 нормативна величина відрахувань для покриття втрат енергопостачальника й є компенсацією, сплата якої була встановлена угодами до взаєморозрахунків.
До того ж, оплата коштів в якості компенсації була самостійно здійснена позивачем на виконання укладених двосторонніх угод власними коштами підприємства та не зарахована як оплата за спожиту електричну енергію, про що прямо було зазначено в спірних угодах.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тож, угоди для відшкодування втрат були укладені між ПАТ «Одесаобленерго» та підприємствами, що здійснили погашення заборгованості за електроенергію на підставі договорів про взаєморозрахунки, з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, при цьому розмір визначених втрат є економічно обґрунтованим.
В позовній заяві як на підставу недійсності правочину позивач вказує те, що при укладені оспорюваних угод позивачем була допущена помилка.
Ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлено частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Так, ст. 203 ЦК України встановлено, що по-перше, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Втім, у позовній заяві позивач не навів в чому саме полягала помилка позивача при укладанні оскаржуваних угод. В чому саме помилявся позивач підписуючи спірні угоди та виконуючи останні та чи має така помилка істотне значення.
Посилання позивача на те, що відповідач при укладанні спірних угод не надав йому розрахунок втрат, компенсація яких була предметом останніх, судом не приймається, так як доказів відмови ПАТ «Одесаобленерго» у наданні позивачу такого розрахунку у позивач не надав. А, отже, позивач внаслідок власного недбальства не скористався своїм правом впевнитися у правильності розрахунку втрат від проведення взаєморозрахунків, хоча об'єктивно мав таку можливість, оскільки жодного примусу щодо укладання вказаних спірних угод з боку відповідача не мав та матеріали справи таких доказів не містять.
Тому, у будь-якому випадку власне недбальство позивача не може вважатися його помилкою, що має істотне значення, та не є наслідком визнання спірних угод недійсними.
Щодо посилань КП ««Білгород-Дністровськтеплоенерго» на те, що воно нібито не знало про те, що постанова НКРЕ № 728 від 26.06.2008р. на момент підписання спірних угод втратила чинність, внаслідок чого й мала місце помилка, також не заслуговують на увагу суду, оскільки: посилання в тексті спірних угод на Постанову НКРЕ України від 26.06.2008 р. № 782 «Про алгоритм перерахування коштів на липень 2008 року» не свідчить про те, що саме вказана постанова стала підставою для проведення розрахунків з відшкодування витрат, оскільки розрахунок нормативу відрахувань коштів на поточний рахунок постачальника електричної енергії здійснюється на підставі Постанови НКРЕ від 26.10.2006 р. №1419, постанова НКРЕ України від 26.06.2008 р. № 782 й досі є чинною.
Відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу, господарський суд, керуючись положеннями статті 43 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що обставини, на які покладається позивач у даній справі, не є підставою для визнання недійсними угод № 2 від 31.07.2008р., № 17 від 28.10.2008р., № 1 від 20.07.2009р. та № 9 від 18.09.2009р.
В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Отже, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, які викладені у позовній заяві спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову. За таких обставин, в позові слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 7 червня 2013 року.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Суддя Гуляк Г.І.