ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
13 травня 2013 року справа № 2а-17013/12/2670
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання дій працівників Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» з відмови у реєстрації права власності неправомірними та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності ОСОБА_1 на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1, відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2012 року.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що йому неправомірно було відмовлено в державній реєстрації права власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 з підстав неможливості проведення технічної інвентаризації об'єкту для виготовлення нового технічного паспорту, оскільки не було враховано, що в наявності у позивача є технічний паспорт, виготовлений 19.01.2007, тому такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти заявленого позову не подав, про дату, час і місце засідання суду повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що відповідач в судове засідання 29.01.2013 не з'явився та з урахуванням вимог ст.ст.41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.
13.03.2007 ОСОБА_1 (далі - позивач) отримав у спадок ј жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом №1150/2006р.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26.06.2012, яке набрало законної сили 06.07.2012, у справі №2609/8880/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за правом представлення визнано за ОСОБА_1 право власності на ј жилого будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - об'єкт) в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4.
15.08.2012 позивач звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - відповідач) із замовленням за N5664 щодо реєстрації права власності на об'єкт, яке визнано за ним згідно з названим рішенням, виготовлення технічного паспорта і подальшого отримання витягу з реєстру прав власності на об'єкт, що підтверджується поясненнями позивача та змістом листа відповідача №35067 (И-2012) від 24.09.2012, у зв'язку з чим наведене приймається судом як достовірне згідно ч.3 ст. 72 КАС України.
Проте, листом відповідача №35067 (И-2012) від 24.09.2012 було повідомлено про виконання його замовлення через недопущення інженера бюро в частину будинку, якою користуються його співмешканці.
Листом відповідача №38221 (И-2012) від 17.10.2012 повідомлено, що на день надання відповіді відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності об'єкта у зв'язку з не проведенням його технічної інвентаризації.
Спірні правовідносини виникли з тих підстав, що, на думку позивача, йому фактично відмовлено листами в реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому, посилаючись на неправомірність та безпідставність такої відмови звернувся до суду із даним позовом.
За змістом абз. 2, 3 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно ч. 2 ст. 24 названого Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до приписів п. 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N7/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або про відмову повинно містити:
дату й місце прийняття рішення;
найменування БТІ та прізвище, ім'я, по батькові реєстратора БТІ;
дату прийняття заяви про державну реєстрацію прав та її порядковий номер;
прізвище, ім'я, по батькові заявника (заявників);
стислий опис об'єкта, щодо якого приймається рішення;
реєстраційний номер об'єкта, щодо якого приймається рішення (за наявності);
підстави винесення рішення (у разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав).
Водночас цим же пунктом передбачено, що рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в ній оформлюється на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 7, посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, належні та допустимі докази прийняття відповідачем рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом, визначеними Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а також у додатком 7 до нього, відсутні.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом визначеною згідно законодавства України не приймалося.
Разом з тим, судом відзначається, що листи відповідача №35067 (И-2012) від 24.09.2012 та №38221 (И-2012) від 17.10.2012 не можуть бути таким доказом, оскільки вони за формою та за змістом не відповідають вимогам діючого законодавства.
Як вбачається із змісту зазначених листів, вони носять інформаційний характер, даними листами було лише повідомлено позивача про неможливість виконання його замовлення, оскільки не було допущено інженера бюро в частину будинку, якою користуються його співмешканці та не проведено технічну інвентаризацію об'єкта.
Згідно ст.ст. 2, 3, 17, ч. 4 ст. 105 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У зв'язку із тим, що відповідачем, як встановлено судом, не вчинялися дії і не приймалося у встановленому законодавством порядку рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом визначеною згідно законодавства України, відповідно не було порушено прав та охоронюваних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій стосовно державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
В розрізі вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дії відповідача з відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно.
З вищенаведених підстав, а також беручи до уваги, що приймаючи рішення про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна позивача, суд в порушення вимог ст. 17 і п.п 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України вийде за межі своєї компетенції, вирішивши питання, яке до неї не віднесено, у зв'язку з чим позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні даного спору та враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про наявність законних підстав для відмови у позові.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158- 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук