ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/3033/13
провадження № 2/753/3131/13
"31" травня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Трусової Т.О.,
при секретарі Мінасян С.Г., з участю представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Дарницький районний відділ Головного управління державної міграційної служби в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Позов обґрунтований наступним. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, яка була придбана нею до вступу в шлюб з відповідачем ОСОБА_4 Останній перебуває на реєстраційному обліку у вищевказаній квартирі, проте з 25 червня 2012 року у ній не проживає, квартирою не цікавиться, участі у сплаті комунальних послуг та інших витрат на утримання квартири не приймає і спільного господарства з позивачем не веде. Внаслідок непроживання відповідача у спірній квартирі понад 6 місяців, він втратив право користування нею.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала та пояснила, що у червні 2012 року, після розірвання шлюбу з позивачем, відповідач виїхав з квартири, забравши усі свої речі. Де він зараз проживає, позивачу невідомо.
Відповідач ОСОБА_4 повідомлявся про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку через оголошення у пресі, проте в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дарницький районний відділ Головного управління державної міграційної служби в м. Києві надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка та дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 29 травня 1997 р. серії КВ № 6394 (а.с. 11).
На час набуття вказаної квартири у власність ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4 не перебувала, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 25 липня 1997 р. (а.с. 8).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 28 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Згідно даних довідки житлово-експлуатаційної організації у належній на праві власності ОСОБА_3 квартирі з жовтня 1997 року перебувають на реєстраційному обліку позивач та її колишній чоловік відповідач ОСОБА_4 (а.с. 9).
Відповідно до ст. 156 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, і припинення сімейних відносин з власником не позбавляє їх права користування займаним приміщенням…
З врахуванням вказаних положень закону суд приходить до висновку, що сам по собі факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не позбавляє останнього права користування квартирою, у якій він зареєстрований.
Разом з тим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 проживав у вищевказаній квартирі до червня 2012 року, після чого добровільно залишив квартиру, забравши з неї усі свої речі.
Наведене підтверджується даними актів житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1, від 22 листопада та від 27 грудня 2012 року (а.с. 5, 6) та показаннями свідка ОСОБА_5 - консьєржа вказаного будинку.
Як пояснила ОСОБА_5, у червні 2012 року, перебуваючи на своєму робочому місці у під'їзді будинку АДРЕСА_1 вона була свідком як ОСОБА_4, якого вона добре знає, виносив із квартири речі і вантажив їх у свій автомобіль, після чого в будинку він більше не з'являвся. Їй відомо, що ОСОБА_4 пішов від своєї дружини до іншої жінки.
З огляду на вказане суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_4, обравши собі інше місце проживання, добровільно залишив спірну квартиру і не проживає у ній понад 11 місяців. З часу залишення спірної квартири ОСОБА_4 житловою площею у ній не цікавиться, участі у її утриманні не приймає, до правоохоронних органів з заявами про вчинення йому перешкод у користуванні жилим приміщенням він не звертався. Будь-яких доказів, що між власником квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була укладена угода щодо певного порядку користування спірною квартирою, суду не надано.
Та обставина, що ОСОБА_4, обравши собі інше місце проживання, залишився перебувати на реєстраційному обліку у спірній квартирі, значення для вирішення даного спору не має, оскільки наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням чи відмови в цьому.
Вирішуючи позов, суд виходить з положень ст. 391 ЦК України, яка надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, та ст. 383 цього Кодексу, відповідно до якої власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб…
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає доведеним, що внаслідок перебування ОСОБА_4 на реєстраційному обліку у квартирі, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, остання змушена щомісячно сплачувати додаткову суму комунальних платежів, що завдає їй матеріальних збитків, а також не може вільно розпорядитися своїм майном.
Порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання ОСОБА_4, який вибув на постійне проживання в інше жиле приміщення, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору та розміщення у пресі оголошення про виклик відповідача в судове засідання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 534,70 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заяву не було подано.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: