Справа № 764/2032/13-ц
Провадження № 2/764/1413/2013
Категорія 43
"22" травня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Рубан М.В.,
за участю секретаря - Бурчуладзе С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення та відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулася 21 лютого 2013 року до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просить висилити відповідачів, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути з солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником вказаної квартири, яка була придбана нею на прилюдних торгах. Позивач пред'являла відповідачам вимоги про виселення, однак останні в добровільному порядку не виселилися. Моральна шкода заподіяна позивачу безпідставним користуванням відповідачами її майном, хворобами, при яких важко пересуватися, тому позивач придбала квартиру саме на першому поверсі багатоквартирного будинку, а також вимушеністю позивача звертатись до різних установ та підприємств із заявами про припинення надання комунальних послуг, оскільки відповідачі не сплачують за ці послуги та мають заборгованість.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали у повному обсязі та просили задовольнити, пояснили, що позивач направляла письмову вимогу про виселення 18.02.2013 року, а також під час розгляду справи у суді 11.04.2013 року.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позов частково, не заперечував проти виселення його та родичів, підтвердив, що він був єдиним власником вказаної квартири, яку передав в іпотеку з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, також підтвердив, що інші відповідачі зареєстровані та продовжують проживати у вказаній квартирі після проведення прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна. Заперечує проти задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, пояснив, що із позивачем він домовився, що якщо на прилюдних торгах зазначена квартира буде продана за ціну нижче, ніж вартість предмета іпотеки, остання компенсує йому різницю, однак позивач від виконання усної домовленості відмовилася. Вимоги про виселення позивач пред'являла усно до вересня 2012 року, письмову вимогу про виселення отримано ним лише в квітні 2013 року.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, сповіщені про дату та місце проведення судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів, що свідчать про права, обов'язки та відносини сторін.
Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника та відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15.01.2007 року між ОСОБА_2 та АБ «Таврика» був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування.
Вказаний предмет іпотеки був реалізований шляхом продажу на прилюдних торгах, переможцем яких стала ОСОБА_1, яка зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 15.06.2012 року (а.с. 11).
Відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП «РЕП № 22» від 17.08.2012 року № 1751 та актом про проживання від 04.12.2012 року.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, пояснив, що він є чоловіком позивача, підтвердив, що позивач усно зверталась до відповідачів із вимогою про виселення приблизно десять місяців тому, з письмовою вимогою про виселення позивач зверталась у лютому 2013 року.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, пояснила, що вона є донькою позивача, проживає разом з останньою, підтвердила, що позивач зверталась до відповідача із усною вимогою про виселення до вересня 2012 року, однак відповідач ОСОБА_2 відмовився виконувати цю вимогу та продовжує разом зі своєю сім'єю проживати та користуватися квартирою, яка їм не належить.
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно з ч.3 ст. 109 Житлового Кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Також судом встановлено, що 18.02.2013 року позивач надіслала поштову кореспонденцію на адресу відповідачів, однак з квитанцій відділення поштового зв'язку № 55 Укрпошти (а.с. 17) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 232) не вбачається, що позивачем було направлено відповідачам саме письмову вимогу про виселення, що зумовлює дотримання позивачем житлового законодавства, при цьому, що відповідачем заперечувалось отримання будь-якої поштової кореспонденції від позивача в лютому 2013 року.
В квітні 2013 року позивач звернулася письмово до відповідачів із письмовою вимогою про виселення, вимога отримана відповідачами 18.04.2013 року, про що свідчить опис вкладення до поштового відправлення № 1135777 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1135777, і цю обставину визнав відповідач ОСОБА_2
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі наведеного, враховуючи, що відповідач був колишним єдиним власником квартири і визнає частково позов, добровільно не звільняє квартиру, на яку звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги про виселення, враховуючи, що інші відповідачі є родичами ОСОБА_2 та мешканцями цієї квартири, суд доходить висновку, що позовні вимоги про виселення обґрунтовані та підлягають задоволенню, а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже моральна шкода пов'язана зі стражданнями, яких зазнала особа. Позивач зазначила, що вимушена була звертатись до різних установ та підприємств із заявами про припинення надання комунальних послуг, оскільки відповідачі не сплачують за ці послуги та мають заборгованість. Суд вважає, що звернення до різних установ та підприємств не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки вчинення таких дій є правом особи, а не обов'язком.
При цьому, позивачем не доведено належними та беззаперечними доказами спричинення їй моральної шкоди саме відповідачами, оскільки наявність хвороб у позивача не зумовлює заподіяння моральної шкоди відповідачами. До того ж, самим позивачем не дотримано діючого житлового законодавства щодо позасудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачам письмової вимоги про виселення до звернення до суду із вказаним позовом. Позивачем дотримано наведені вимоги житлового законодавства під час розгляду даної справи в суді , що не зумовлює заподіяння відповідачами моральної шкоди позивачу. Інших доводів в обґрунтування моральної шкоди позивач не наводить.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованими та недоведеними, тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовій збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 28,67 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 39,40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст.ст. 3, 6,10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 130, 212- 215, 292, 294 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з квартири АДРЕСА_1
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 28,67 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м.Севастополя М.В. Рубан