04.06.13 року Справа № 914/1538/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Іваночко В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», Львівська область, м. Самбір,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, м. Самбір,
про: зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Бобер А.М. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: не з'явився;
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання демонтувати належну відповідачу малу архітектурну форму та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.05.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 25.04.2013 року рекомендованою поштою №81400 0313191 8, відповідач - 26.04.2013 року рекомендованою поштою №81400 0313231 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи 08.05.2013 року відкладено на 04.06.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
Представник позивача в судове засідання 04.06.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які вимагалися судом (копії в матеріалах справи), просить позов задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ НОМЕР_8, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_6, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_7 та Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №354589 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_6 (докази в матеріалах справи).
18.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання демонтувати належну відповідачу малу архітектурну форму та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги позивача обґрунтовуються наступним:
Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі Державного акту ІІ-ЛВ №002828 на право постійного користування землею, виданого 24.12.1998 року Самбірською міською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №44 володіє та користується на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, площею 0,1018 га. Цільове призначення наданої в користування земельної ділянки - комерційна діяльність користувача (належним чином завірена копія Акту долучена до матеріалів справи).
Як вбачається із виданого позивачу Самбірським представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області Свідоцтва на власність від 17.01.1997 року №130, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Самбірською державною нотаріальною конторою 29.08.1996 року за №1215 та акту прийому-передачі від 17.01.1997 року (належним чином завірена копія Свідоцтва долучена до матеріалів справи).
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1» є єдиними законним володільцем і користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_3, вказана земельна ділянка або її частина в користування нікому не передавалась.
Так, позивач зазначає, що відповідачем без будь-яких на те правових підстав та погодження із позивачем самовільно розміщено на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, малу архітектурну форму - залізну конструкцію лоток типу «Шанс».
Позивач Листом від 02.02.2011 року б/н звертався до Самбірського міського голови, у якому просив звільнити належну позивачу земельну ділянку на АДРЕСА_3 від несанкціонованого перебування (належним чином завірена копія Листа в матеріалах справи).
Листом від 18.05.2012 року вих. №3/05 Самбірський міський відділ Львівської регіональної філії центру Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» повідомило Міського голову міста Самбора про те, що при обмірах належної на праві постійного користування ТзОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1» земельної ділянки на газоні з північно-східної сторони металевого павільйону знаходились лотки-МАФ типу «Шанс» в кількості п'ять штук (копія листа від 18.05.2012 року вих. №3/05долучена до матеріалів справи).
У листі-відповіді від 22.05.2012 року №Г-1139/2-17 Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області зазначає, що на земельній ділянці позивача розміщено об'єкти сторонніх користувачів, а саме - малі архітектурні форми, які належать: ОСОБА_6 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_3), ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4), ОСОБА_7 (АДРЕСА_6, ідентифікаційний код НОМЕР_5) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) (належним чином завірена копія Листа-відповіді в матеріалах справи).
Також позивач у своїй позовній заяві зазначає, що розміщення об'єкта - малої архітектурної форми залізної конструкції-лотка типу «Шанс» стороннього користувача на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, грубо порушує права позивача, як землекористувача, а також вимоги норм Земельного Кодексу України, оскільки унеможливлює реалізацію позивачем свого за конного права на володіння і користування земельною ділянкою та створює перешкоди у користуванні нею.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно частин першої та другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Нормою частини другої статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини другої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно частин першої та другої статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного внаслідок протиправного самовільного встановлення відповідачем малої архітектурної форми на належній позивачу на праві на постійного користування земельній ділянці права, передбачений статтею 212 Земельного кодексу України.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Позивачем за подання позову до господарського суду платіжним дорученням від 15.04.2013 року №241 сплачено судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп. (оригінал платіжного доручення про сплату судового збору є додатком №1 до позовної заяви).
Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок самовільного встановлення відповідачем на належній позивачу на праві постійного користування земельній ділянці малої архітектурної форми.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_8) належною на праві постійного користування земельною ділянкою площею 0,1018 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, шляхом зобов'язання боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) демонтувати та винести за межі земельної ділянки площею 0,1018 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, належну боржнику малу архітектурну форму - залізну конструкцію-лоток типу «Шанс», яка розміщена на газоні з північно-східної сторони належного стягувачеві: Товариству з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_8) металевого павільйону магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1».
3. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_3; код ЄДРПОУ НОМЕР_8) 1 147 грн. 00 коп. судового збору.
4. Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
04.06.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 07.06.2013 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.