21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
про відмову в прийнятті позовної заяви
26 лютого 2009 р. Справа № 14/10-09/02-2
Суддя господарського суду , розглянувши матеріали
за позовом: Релігійної громади незалежної помісної церкви євангельських християнбаптистів "Преображеніє", площа Миру-2, м. Гайсин, Вінницька область, 23700
до: Гайсинська міська рада, вул. 1 Травня-7, м. Гайсин, Вінницька область, 23700
про визнання договору оренди поновленим
До господарського суду надійшла позовна заява б/н від 18.02.2009 р. Релігійної громади незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів "Преображеніє" до Гайсинської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання укласти його у письмовій формі.
Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що в її прийнятті слід відмовити з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Разом з тим, вимога про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання укласти його у письмовій формі не узгоджується з положеннями ГПК України.
Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік такого способу захисту, який за своїм юридичним змістом відповідає позовним вимогам, не містить.
Таким чином, заявлені позивачем в даній справі позовні вимоги за своїм змістом не відповідають визначеним законом матеріально-правовим способам захисту порушеного права, а, відтак, господарському суду не підвідомчі.
Окрім того, суд вбачає за можливе зауважити, що позивач, посилаючись в обгрунтуванні позовних вимог на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не взяв до уваги, що цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.
Разом з тим, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
А як вбачається з матеріалів позовної заяви Гайсинська міська рада Вінницької області рішенням від 10.10.2008 р. 27 сесії 5 скликання відмовила в задоволенні клопотання релігійної громади незалежної помісної церкви "Преображеніє" євангельських християн-баптистів щодо надання в оренду земельної ділянки по вул. Леніна, 35в для будівництва багатоповерхового житлового будинку. До того ж, всупереч положенням ст.54 ГПК України, де визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов, позивач не вказав обставин та не надав доказів, які б свідчили про оскарження вказаного вище рішення Гайсинської міської ради Вінницької області від 10.10.2008 р.
Водночас, згідно п.14 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита» при сплаті державного мита до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія додається останній примірник платіжного доручення про сплату держмита з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: “Зараховано в доход бюджету _____ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
В порушення вказаного, на зворотному боці платіжних доручень № 9 від 19.01.2009 р., що додане як доказ сплати державного мита, вказаний напис, скріплені підписами посадових осіб та відтиском печатки банку відсутні.
Разом з тим, відповідно до розділу ІІ постанови КМУ "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" № 1258 від 21.12.2005 р. позивачі незвільнені від сплати державного мита у визначеному законодавством порядку встановлюється розмір інформаційних витрат в сумі 118 грн., внаслідок чого, згідно ст. 57 ГПК України - до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.
Натомість, позивачем всупереч викладеним вимогам не було надано суду доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У прийнятті позовної заяви №б\н від 18.02.09 відмовити.
2. Позовні матеріали на 55-тиаркушах повернути позивачу.
3. У відповідності з п. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» від 21.10.93 р. № 7-93 державне мито у сумі 85 грн., перераховане за платіжним дорученням № 9 від 19.01.2009 р. , підлягає поверненню.
4. Ухвалу надіслати позивачу.
5. Копію ухвали надіслати відповідачу.
Суддя
віддрук.3 прим.:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - в наряд