05.03.2009 Справа№ 8/242-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Герасименко І.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кондрашин К.В., довіреність від 22 грудня 2008 року б/н;
від відповідача - Халаїм А.В., довіреність від 01 вересня 2008 року № DN-8451-1;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елєгін», м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2009 року у справі № 8/242-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Елєгін», м.Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк», м.Дніпропетровськ
про стягнення 1100000 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2009 року у справі № 8/242-08 (суддя Дубінін І.Ю.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Елєгін» про стягнення з відповідача 1000000 грн. безпідставно отриманих коштів та 100000 грн. моральної шкоди.
При винесенні рішення господарський суд виходив із того, що між сторонами фактично укладено строковий депозитний договір, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і вчинили дії з його виконання.
Не погодившись з рішенням суду, позивач -ТОВ “Елєгін», звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що сторонами не укладено договору банківського вкладу в установленій ст.1059 ЦК України письмовій формі, не досягнуто згоди з умов договору, визначених законом як істотні, а кошти в сумі 1000000 грн. перераховані помилково і згідно ст.1212 ЦК України мають бути повернуті відповідачем як безпідставно отримані.
Відповідач -ЗАТ КБ “ПриватБанк», проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що ним були погоджені всі умови договору, викладені в заяві позивача 03 жовтня 2008 року, відкрито депозитний рахунок, на який позивачем перераховані кошти, що свідчить про укладення письмового договору. Також вказує, що банк не є власником перерахованих позивачем коштів, оскільки кошти знаходяться на депозитному рахунку позивача, а задоволення позову призведе до стягнення власних коштів банку, чим буде порушено його право власності.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Платіжними дорученням від 03 жовтня 2008 року № 591 на суму 800000 грн., від 08 жовтня 2008 року № 598 на суму 100000 грн. та від 09 жовтня 2008 року № 602 на суму 100000 грн. позивачем перераховані кошти на відкритий відповідачем депозитний рахунок № 26156000742587 в загальній сумі 1000000 грн. /а.с.5-7/.
В жовтні 2008 року позивач ТОВ “Елєгін» звернувся до господарського суду з позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк», в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1000000 грн. на підставі ст.1212 ЦК України як безпідставно отримані, а також 100000 грн. моральної шкоди.
Висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог судова колегія вважає невірним.
Як встановлено ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 208 ЦК України встановлена обов'язкова письмова форма для правочинів між юридичними особами, а також інших правочинів, щодо яких законом встановлена письмова форма.
У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
При цьому, як встановлено ч.1 ст.1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Аналогічні норми викладені у Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516.
Так, згідно п.1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до п.2.1 Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
Отже, вищевказаними положеннями закону встановлена письмова форма договору банківського вкладу у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами договору та скріпленого їх печатками. Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договір банківського вкладу вважається укладеним з моменту підписання його сторонами, що має свідчити про досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, та видачею ощадної книжки, сертифіката чи іншого документа на підтвердження внесення вкладником грошової суми.
Судова колегія визнає невірним висновок господарського суду про укладення договору з посиланням на заяву позивача від 03 жовтня 2008 року /а.с. 8/, яка акцептована відповідачем шляхом відкриття депозитного рахунку, та виконання сторонами договору шляхом перерахування позивачем коштів та нарахуванням банком процентів.
Між сторонами -ТОВ “Елєгін» та ЗАТ КБ “ПриватБанк» договору банківського вкладу у встановленій ст.1059 ЦК України формі не укладалося і банком ощадна книжка, сертифікат або інший документ позивачу не видавалися.
У платіжних дорученнях про перерахуванням спірної суми призначенням платежів вказано перерахування тимчасово вільних коштів згідно депозитного договору № 4760 від 03 жовтня 2008 року.
Проте, вказаного договору укладено не було, що також підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.
Згідно з ч.2 ст.1059 ЦК України у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
З урахуванням зазначеного, грошові кошти в сумі 1000000 грн. вважаються такими, що безпідставно отримані відповідачем.
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Листом від 15 жовтня 2008 року за вих.№ 121 позивач звернувся з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів /а.с.9/, яка останнім залишена без задоволення.
Оскільки відповідачем обов'язок з повернення безпідставно отриманого майна на вимогу позивача не виконаний, позовні вимоги ТОВ “Елєгін» про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1000000 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
При цьому судова колегія відхиляє як неспроможні твердження відповідача про те, що кошти знаходяться на депозитному рахунку позивача і банку не належать.
Сума перерахованих позивачем грошових коштів неправомірно утримується відповідачем як фінансовою установою, а тому підлягає стягненню з останнього.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Обґрунтовуючи вимоги в цій частині позивач зазначає про приниження його ділової репутації та нанесення шкоди іміджу підприємства у зв'язку з утриманням відповідачем грошових коштів та порушенням грошових зобов'язань перед контрагентами.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням честі, гідності, а також ділової репутації підприємства.
Підставою для настання відповідальності за заподіяння шкоди, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на приниження ділової репутації позивача та підрив іміджу підприємства.
Крім цього, судова колегія не вбачає причинного зв'язку між утриманням відповідачем грошових коштів, які були перераховані позивачем у добровільному порядку як тимчасово вільні в жовтні 2008 року, та невиконанням позивачем грошових зобов'язань за договорами, укладеними в липні 2007 року та березні 2008 року.
З урахуванням вищевикладеного, рішення господарського суду, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, недоведеність встановлених судом обставин справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елєгін» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2009 року у справі № 8/242-08 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елєгін» 1000000 грн. безпідставно отриманих коштів, витрати по сплаті державного мита в сумі 10000 грн., витрати на подання апеляційної скарги в сумі 5000 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
В решті позову відмовити.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Герасименко
І.М.Науменко