Справа № 2-6
2009 рік
23 лютого 2009 року Кіцманський районний суд Чернівецької області
у складі : головуючої - судді Олексюк Т.І.
при секретарі - Цвіркун І.В.
з участю : позивача - ОСОБА_1
представників позивача - Балтаги Н.І., Гірчак Л.П.
представників відповідача - Цуркан Р.Г., Маковійчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування та поділ майна, що є у спільній сумісній власності, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 ., ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , укладеного 09.03.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; про поділ спільної сумісної власності - житлового будинку шляхом виділення його в натурі ОСОБА_4 . та стягнення на її користь Ѕ вартості житлового.
Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.1987 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 і перейшла проживати в належний йому на праві власності жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , куди перевезла все своє майно, корову та будівельні матеріали. Вказане господарство відносилось до суспільної групи колгоспних дворів, членами якого являлись лише вона та її чоловік - ОСОБА_4 і їх долі в майні колгоспного двору являються рівними, вони обоє були непрацездатними. Головою двору являвся ОСОБА_4 , будучи колгоспним пенсіонером. Після ліквідації колгоспних дворів вони продовжували спільно проживати і спільно вести господарство, майно колгоспного двору належали їм на праві спільної сумісної власності. 21.02.2006 року шлюб між ними було розірвано. 07.02.2006 року сільським головою ОСОБА_5 складено акт поділу рухомого майна, але в дійсності вказане у акті майно вона не забирала, і безпідставно у акті вказано, що вона надала розписку, що не буде претендувати на житловий будинок та вклади ОСОБА_4 Вважає, що житловий будинок з господарськими спорудами являється спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 тому виконком ОСОБА_3 06.03.2006 року неправомірно виніс рішення про визнання права власності на житловий будинок тільки за ОСОБА_4 і на його підставі неправомірно видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а отже договір дарування житлового будинку, вчинений 09.03.2006 року від його імені на ім'я сина - ОСОБА_2 є незаконним, просила визнати його недійсним, визнати недійсними рішення виконкому сільської ради та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, провести поділ будівель між нею та ОСОБА_2 , визнати за нею право власності на Ѕ житлового будинку з господарськими спорудами, виділивши її частку в грошовому виразі в розмірі 8408 гривень.
Відповідач позову не визнав, вказуючи, що договір посвідчений на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, видане на ім'я ОСОБА_4 , окрім того, останній шлюб із позивачкою розірвав і вони добровільно провели розподіл майна, про що свідчить розписка від 07 лютого 2006 року, згідно якої ОСОБА_1 не буде мати претензій щодо житлового будинку.
Заслухавши пояснення сторін, представників, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком 02.06.1988 року, що підтверджується довідками управління Пенсійного фонду. Але вона продовжувала працювати санітаркою в Чернівецькому пологовому будинку, як пояснила представник позивача. та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованом у шлюбі з 14.02.1987 року. Рішенням Кіцманського районного суду від 21.02.2006 року шлюб поміж ними розірвано, що вбачається із змісту згаданого рішення.
Згідно довідки НОМЕР_1 виконкому ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.02.2006 року станом на 01.01.1988 року господарство ОСОБА_4 відносилось до суспільної групи колгоспних, членами якого являлись ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Згідно довідок управління Пенсійного фонду в Кіцманському районі ОСОБА_4 вийшов на пенсію 31.12.1988 року по виду трудової діяльності в колгоспі.
ОСОБА_1 призначена пенсія за віком 02.06.1988 року, що підтверджується довідками управління Пенсійного фонду. Але вона продовжувала працювати санітаркою в Чернівецькому пологовому будинку, як пояснила представник позивача.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що поділ майна поміж ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проведений за обоюдною згодою, позивачка забрала все, що записано в акті, все, що вважала за потрібне, претензій ніхто не мав і позивачка не претендувала на будівлі.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про власність», що дяів на час виникших спірних правовідносин, ч.4 ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним в письмовій формі.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.
В судовому засіданні не встановлено, що житловий будинок, в якому проживала позивачка із ОСОБА_4 ., був їх спільною сумісною власністю, оскільки позивачкою не доведено, що істотно збільшилась цінність житлового будинку, який був зведений до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Окрім того, відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 п.20 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ 12.05.1985 року, суспільна група господарства в основному визначається в залежності від роду діяльності глави сім»ї : колгоспних, робітничих … Господарства пенсіонерів, які не мають працюючих членів сім»ї, належать до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносились до виходу на пенсію.
Враховуючи наведене положення ведення по господарського обліку, а також те, що ОСОБА_1 , після виходу глави сім'ї - ОСОБА_4 , який являвся колгоспним пенсіонером, працювала не у колгоспі, спірне господарство не можна вважати належним до суспільної групи колгоспних.
Згідно ст. 123 ЦК України (1963 року) розмір долі члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності долей всіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Доля працездатного члена двору в майні двору може бути зменшена або у виділені може бути відмовлено із-за нетривалого часу його перебування у складі двору чи незначної участі своєю працею або засобами в господарстві двору.
Відповідно до ч.2 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року. До правовідносин, які виникли до введення в дію цього Закону, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме : право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени колгоспного двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено в її виділенні при незначній участі працею чи коштами в колгоспному дворі.
В судовому засіданні не встановлено, що за період проживання у спірному господарстві позивачка внесла грошові кошти, своєю працею такі збодутки, які б збільшили вартість майна колгоспного двору, тому суд визначає долю позивачки незначною в загальній масі майна двору і вважає, що свою долю вона отримала, забравши рухоме майно.
ОСОБА_1 провела добровільний поділ майна із ОСОБА_4 ., що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , і про що свідчить АКТ від 07.02.2006 року, засвідчений сільським головою, та зміст копії розписки від 07.02.2006 року, підпис у якій відповідно до висновку НОМЕР_2 від 18.09.2007 року судово-почеркознавчої експертизи належить позивачу ОСОБА_1
Враховуючи вищенаведені обставини, судом не встановлено підстав для визнання незаконним рішення виконкому сільської ради від 06.03.2006 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та виданого на підставі даного рішення свідоцтва про право власності на спірний будинок, а виходячи з цього, не встановлено підстав для визнання недійсним договору дарування житлового будинку відповідно до передбачених законодавством підстав визнання нечинними правочинів згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Враховуючи наведене, ст. 123 ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 203, 204, 215, 368, 386, 393, 717 ЦК України, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування та поділ майна, що є у спільній сумісній власності, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 546 гривень у відшкодування понесених по справі витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. При поданні заяви на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд.
Суддя: