Справа № 789/690/13 Головуючий у 1-й інстанції Тиха І.М.
Провадження № 22-ц/789/690/13 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія - 27
04 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
при секретарі - Матусів Ю.Б.
з участю сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, колегія суддів, -
В червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідачки на його користь боргу за договором позики від 10.06.2009 року.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_3 позичила в нього кошти у сумі 8000 дол. США, що еквівалентно 60880 грн. з зобов"язанням повернути їх в строк до 10.06.2010 року. Проте коштів не повернула, а тому просить суд стягнути з неї суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 65506,88 грн., 1806,76 грн. - три відсотки річних від простроченої суми та 14611,20 грн. штрафу нарахованого у відповідності до вимог п.6 Договору.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 81924,84 грн. боргу за договором позики, з яких: 65506,88 грн. основного боргу за договором позики з врахуванням індексу інфляції, 1806,76 грн. - три відсотків річних за користування позикою 14611,20 грн. штрафу, а також 120 грн. в повернення сплачених судових витрат.
В дохід держави стягнуто з ОСОБА_1 819,25 грн. судового збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2012 року виправлено допущену описку в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 27.09.2011 року по справі №2-5344/11 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, а саме в абзаці третьому резолютивної частини замість "стягнути з ОСОБА_1" вказати "стягнути з ОСОБА_3".
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, дана невірна оцінка зібраним доказам.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка належним чином грошових зобов"язань згідно договору позики не виконала, тому ОСОБА_3 зобов"язана повернути позивачеві кошти з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Судом встановлено, що 10.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №3438, за яким позикодавець надав позичальниці кошти в розмірі 8000 дол. США, що еквівалентно 60880 грн. Передачу коштів в доларах підтвердив представник позивача в апеляційній інстанції.
Відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Пунктом 2 даного договору сторони погодили, що грошові кошти, вказані у п.1 договору передані боржнику кредитором, повністю до підписання цього договору. Договір укладений з моменту фактичної передачі грошей. Вищевказане свідчить про одержання ОСОБА_3 позики у передбаченому договором розмірі.
Твердження апелянта про те, що її введено в оману і коштів не отримувала, колегія до уваги не бере, оскільки спростовуються самим договором позики, укладеним у письмовій формі і засвідченим підписами сторін, а тому покази свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були їй передані не можуть братись за основу. Крім того, після підписання договору ОСОБА_3 щодо захисту порушеного її права не зверталась ні в які органи, аж поки не виникло питання виконання рішення суду. Доказів, що договір позики є безгрошовим апелянт не надала.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановленні договором.
Отже, ОСОБА_3 взяті на себе зобов"язання за договором позики не виконала і у встановлений у договорі позики грошей строк - до 10.06.2010 року, борг ОСОБА_1 не повернула, а тому сума основного боргу становить 60880 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов"язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сум, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки позика була надана в іноземній валюті, а індекс інфляції внаслідок знецінення грошових коштів може бути застосований тільки щодо боргових зобов"язань у гривні, стягнення боргу в іноземній валюті з урахуванням індексу інфляції національної грошової одиниці - гривні не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції не звернув на це уваги, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з відмовленням в позові.
Як вбачається із п.6 договору позики грошей від 29.04.2010 року сторони погодили, що якщо боржник не поверне позичені грошові кошти до вказаного строку, кредитор, вправі пред"явити цей договір до стягнення. При цьому боржник зобов"язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 24% від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов"язання, тобто 14611,20 грн. (60880/100 % *24%).
Таким чином, зобов"язання за договором позики у строк до 10.06.2010 року відповідачкою не виконано, грошові кошти позивачу не повернуто, а тому виникла заборгованість становить 77297,96 грн. з яких: 60880грн. - сума основного боргу за договором позики , 1806,76 грн. - 3% річних (за період з 11.06.2010 року по 10.06.2011 року), 14611,20 грн. - нарахований штраф від суми неналежно виконаного зобов"язання.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 316,324, 325 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2011 року скасувати та ухвалити нове, яким стягнути ? із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 по договору позики 77297,96 грн.: 60880 грн. основного боргу, 1806.76 грн. - три відсотки річних за користування позикою, 14611,20 грн. - штрафу.
В стягненні із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суми боргу з врахуванням індексу інфляції - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 772,98 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий- підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк