Справа № 607/74/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/789/743/13 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія - 48
04 червня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,
при секретарі - Матусів Ю.Б.
з участю сторін - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, колегія суддів,-
В січні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів в її користь на утримання їх повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що їх дочка, яка проживає з нею, навчається на другому курсі факультету інституту педагогіки і психології стаціонарного відділення Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка і у зв"язку з цим потребує матеріальної допомоги. Однак, відповідач від виконання своїх обов"язків щодо утримання повнолітньої дочки ухиляється та добровільно не бажає надавати такої допомоги.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять) грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказала, що рішення суду винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно на період її навчання в університеті.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила відносно апеляційної скарги та пояснила, що рішення суду винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. ЇЇ довіритель тривалий час хворіє, не отримує ніякої матеріальної допомоги, перебуває на утриманні своїх батьків, а тому не має можливості сплачувати аліменти на навчання дочки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 тривалий час не працює, стан його здоров"я є незадовільним, оскільки часто перебуває на лікуванні у медичних закладах, як наслідок несе постійні витрати на придбання медикаментів, відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу своїй дочці ОСОБА_4, яка в свою чергу є студенткою державної форми навчання та отримує стипендію в розмірі 800 грн.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до п. п. 2,4 ч.1 ст. 182 СК України, суд при визначені розміру аліментів повинен враховувати обставини, що мають істотне значення, зокрема матеріальне становище платника аліментів, наявність у нього інших дітей, тощо.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11.04.2011 року, яке набрало законної сили.
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_4, яка на даний час є повнолітньою, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 17.11.1994 року Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
Як вбачається із довідки виданої Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №477 від 01.04.2013 року, ОСОБА_3 проживає разом із своєю дочкою ОСОБА_4 та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
ОСОБА_4 є студенткою другого курсу факультету інституту педагогіки і психології денної державної форми навчання ТНПУ ім. В.Гнатюка ІV - рівня акредитації та щомісячно отримує стипендію в розмірі 800 грн., що стверджується довідкою від 12.12.2012 року №1302.
ОСОБА_3 працює завідуючою ЗОШ І-ст. с.Чистилів, і середній заробіток за друге півріччя 2012 року становить - 3000 грн., згідно із довідки №01/183 від 30.01.2013 року, виданої відділом освіти Тернопільської районної державної адміністрації.
Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів: одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов"язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов"язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв"язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці ОСОБА_4 в зв"язку з важким матеріальним становищем та незадовільним станом здоров"я, оскільки часто перебуває на лікуванні, що стверджується довідками: № 24 від 12.03.2013 р. лікувався з 06.01. по 17.01. 2011р. З приводу хронічного панкреатиту в фазі загострення; № 23 від 12.03.2013 р. - з 14.09. по 23.09.2011 р. з приводу гострої люмбоішалгії, хронічного пієлонефриту; №76 від 18.10.2012 року, виданою Золотниківською КРЛ ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з 09.10.2012 року по 18.10.2012 року із діагнозом гострий бронхіт затяжний перебіг, гострий ларинготрахеїт. Також, із 06.12.2012 року по 12.12.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом - хронічна люмбоішалгія вертеброгенна. З 28 травня 2013 року по даний час ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні Теребовлянської ЦКРЛ у неврологічному відділенні.
Згідно із довідки, виданої лікарем Косар О.С., ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в ТОККПЛ із 19.11.2010р. по 30.12.2010р., із 05.04.. по 04.05. 2012 р.
Голослівними є посилання апелянта на те, що дочка постійно хворіє, перебуває на диспансерному обліку та потребує додаткових коштів на утримання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313 - 315, 324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк