Справа № 1328/10298/12
іменем України
03 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Зими І.Є.
при секретарі Мокрицькій А.П.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики ,-
26.12.12 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача 32 000 грн. - суму основного боргу за договором позики та судові витрати. Заяву мотивує тим, що 26.01.11 р. він позичив ОСОБА_3 4 000 дол. США, про що вона дала боргову розписку зазначивши, що кошти зобов"язується повернути протягом двох років. В усній формі сторони угоди домовились про те, що продовж двох років відповідач буде повертати суму боргу частинами, проте жодних коштів не повернула, строк дії договору спливає, тому він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що підтримував з відповідачкою інтимні стосунки, витрачав на її потреби та подарунки значні кошти, проте розписок по всіх витратах не брав. В зв"язку з придбанням ОСОБА_3 автомобіля він позичив їй 4 000 грн. Кошти передавались ним відповідачці в день написання боргової розписки - 26.01.11 р. , у салоні його автомобіля . Розписку ОСОБА_3 написала добровільно та зобов"язувалась повернути гроші. Згодом стосунки між ними погіршились та відповідач відмовилась повертати борг. З позовом він звернувся до суду тому, що придбаний відповідачкою автомобіль викрали зі стоянки, була порушена кримінальна справа і відповідач заявила про те, що підозрює його у викраденні транспортного засобу, в зв"язку з чим працівниками міліції проводились обшуки за місцем його проживання , допитувались як він , так і його знайомі. Оскільки між ним та відповідачкою фактично був укладений договір на спірну суму та кошти не повернуті, просив позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечила проти позову та пояснила, що тривалий час перебувала у фактичних шлюбних відносинах з позивачем. Він займався бізнесом - привозив з-за кордону транспорті засоби та продавав на території України. Станом на 2010 р. вона була власником автомобіля. Позивач запропонував їй придбати автомобіль „Шкода", 2008 року випуску, який він пригнав з-за кордону по вигідній ціні. Він займався оформленням документів на торговій біржі і 22.05.10 р. в присутності позивача нею був підписаний біржовий контракт про придбання транспортного засобу. Машину було придбано за 112 000 грн., як зазначено у контракті і кошти внесено нею в повному розмірі . Гроші на придбання автомобіля у неї були від продажу машини, яка була у її власності. Оскільки на той час вони перебували у хороших відносинах, позивач був зазначений у біржовому контракті як особа, яка має право на керування придбаним нею транспортним засобом. Проте згодом на вказаному автомобілі позивач постійно їздив по своїх справах, в зв"язку з чим у них почали виникати конфлікти. Стосунки між нею та позивачем загострились і у січні 2011 року позивач примусив написати її розписку про те, що ніби-то він дав їй 4 000 дол. США . для придбання автомобіля. Проте у вказаний день жодні кошти не передавались, машина давно була нею придбана, а позивач пояснив необхідність у написанні даної розписки у тому, що їй машина була продана за заниженою ціною. 4 000 дол. США - це сума, яку він би отримав як прибуток за продаж вказаної машини іншій особі, а розписка надасть йому право в разі продажу нею транспортного засобу отримати свій прибуток. Просила відмовити в задоволенні позову, оскільки жодного договору позики з позивачем не укладала, машина нею була придбана виключено за її кошти задовго до написання нею розписки.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши дійсні обставини справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики). Обов"язок позичальника повернути позику визначено також ст. 1049 ЦК України. Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як доказ на підтвердження своїх вимог позивач долучив розписку, написану відповідачкою 26.01.11 р. , відповідно до якої зазначає, що вона зобов"язується віддати ОСОБА_2 4 000 дол. США, які він добровільно заклав на купівлю автомобіля „Шкода Октавія „ 2008 року випуску д.н. знак НОМЕР_1 ; термін повернення грошей не обумовлений , вказані кошти відповідач зобов"язується повернути на протязі двох років. В судовому засіданні позивач також пояснив, що зазначені у розписці кошти були передані позичальнику у день підписання документу - 26.01.11 р.
Між тим, дана обставина спростовується Біржовим контрактом, укладеним 22.05.10 р. , відповідно до умов якого вказаний у розписці транспортний засіб придбаний відповідачем задовго до написання розписки та кошти у розмірі 112 000 грн. внесені на момент купівлі автомобіля . Відтак не знайшло підтвердження в судовому засіданні твердження позивача про те, що саме 26.01.11 р. ним були передані кошти на виконання договору позики. Крім того, як зазначено у тексті Біржового контракту, з моменту придбання транспортного засобу відповідачкою позивачу було надано право керування ним. В судовому засіданні позивачем визнано ту обставину, що з моменту придбання відповідачкою вказаного транспортного засобу, він користувався ним на свій розсуд.
Суд приймає до уваги покликання відповідачки на те, що розписка , на виконання якої не передавались жодні кошти, була написана нею під примусом в період, коли відносини між сторонами були конфліктні. Крім того, як ствердив в судовому засіданні сам позивач, даний позов поданий ним до суду як форма захисту від звинувачень відповідачки про те, що ним викрадено зі стоянки належний їй автомобіль.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57,60, 61, 209 , 214 ЦПК України , ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України , суд , -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя: І. Є. Зима