30 травня 2013 р. Справа № 804/6291/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юркова Е.О.
при секретарі - Сап'яні С.А.
за участю: представник позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 001351720 від 10 квітня 2013 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах ФОП ОСОБА_3: за основним платежем + 62010 грн. (шістдесят дві тисячі десять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31005 грн. (тридцять одна тисяча п'ять гривень);
- стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки викладені перевіряючим в акті перевірки від 26.03.2013р. № 320/172/НОМЕР_1 не відповідають дійсності, фактичним обставинам та сформульовані на підставі суб'єктивних припущень, а прийняте без достатніх підстав податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року №001351720 є необгрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки №320/172/НОМЕР_1 від 26.03.2013 року (далі - за текстом Акт перевірки) - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3.), р.н.о.к.п.п НОМЕР_1, домашня адреса: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_3 зареєстрована в Дніпропетровській райдержадміністрації 19.04.2005 року, отримала свідоцтво про державну реєстрацію № 2 203 0000000000527. На податковому обліку в Дніпропетровській МДПІ перебуває з 20.04.2005 року, номер облікової справи №3592. Місцезнаходження ФОП відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1 Свідоцтво від 17.05.2011р. № 100337313 видане Дніпропетровською МДПІ.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПА України платник податків ОСОБА_3 не являється засновником підприємств.
Так, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, та на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 13.03.2013 року №212, відповідно до направлення на перевірку від 13.03.13р. №000261, фахівцем Дніпропетровської МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з господарських відносин по ТОВ «Шоковіта» (код 33421689) за вересень, жовтень 2012 року та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389) за червень, липень, серпень 2012р.
Направлення від 13.03.2013р. №000261 та копію наказу Дніпропетровської МДПІ №212 від 13.03.2013р. вручено 13.03.2013 року ФОП ОСОБА_3 особисто. Перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_3
За результатами проведення вказаної вище перевірки, було складено акт позапланової документальної невиїзної перевірки від 26.03.2013 року за №320/172/281741430, висновками якого встановлено порушення щодо «нереальністі» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та контрагентоми-постачальниками ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389) та юридичну дефектність первинних документів. Ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 62020,0 грн., в т.ч. за червень 2012 року 5151,0 грн., липень 2012 року 12233,0 грн., серпень 2012 року 14493,0 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс», за вересень 2012 року 18397,0 грн., жовтень 2012 року 11736,0 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Шоковіта».
10.04.2013 року на підставі висновків зазначених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3: за основним платежем 62010 грн. (шістдесят дві тисячі десять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31005 грн. (тридцять одна тисяча п'ять гривень).
Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Як вбачається з матеріалів акту документальної позапланової невиїзної перевірки №320/172/НОМЕР_1 від 26.03.2013 року, опрацюванням документів податкової звітності та баз даних встановлено, що одним з постачальників ФОП ОСОБА_3 у червні, липні, вересні 2012 року було підприємство ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389), на загальну сумі 31877,0 грн., у т.ч. в червні 2012 на суму ПДВ 5151,0 грн., в липні 2012 на суму ПДВ 12233,0 грн., в серпні 2012 на суму ПДВ 14493,0 грн.
Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 Замовник) та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів від 02.06.2012 року за №159.
На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» у червні, липні та серпні 2012 року виписано (оформлено) такі паперові носії:
- акт виконаних робіт б/н від 19.06.12р., податкова накладна №860 від 19.06.12р. на загальну суму 16524,0 грн, в т.ч. ПДВ 2754,00 грн.;
- акт виконаних робіт б/н від 29.06.12р. , податкова накладна №1354 від 29.06.12р. на загальну суму 14382,0 грн., в т.ч. ПДВ 2397,00 грн.;
- видаткова накладна №1307 від 13.07.12р., податкова накладна № 565 на загальну суму 24778,80 грн., в т.ч. ПДВ 4129,80 грн.;
- видаткова накладна №2407 від 24.07.12р., податкова накладна №1029 від 24.07.12р.
загальну суму 18117,62 грн., в т.ч. ПДВ 3019,60 грн.;
- видаткова накладна №2707 від 27.07.12р., акт виконаних робіт від 27.07.12р., податкова накладна №1166 від 27.07.12р., на загальну суму 19808,52 грн., в т.ч. ПДВ 3301,42 грн.;
- видаткова накладна №3107 від 31.07.12р., акт виконаних робіт б/н від 31.07.12р., податкова накладна №1435 від 31.07.12р. на загальну суму 12191,98 грн., в т.ч. ПДВ 2032,0 грн.;
- видаткова накладна №465 від 10.08.12р., податкова накладна №487 від 10.08.12р., на загальну суму 32153,93 грн., в т.ч. ПДВ 5358,99 грн.;
- рахунок №865 від 17.08.12р., акт наданих послуг № 759 ві 17.08.2012р., податкова накладна №807 від 17.08.12р., на загальну суму 13500,00 грн., в т.ч. ПДВ 2250,0 грн.;
- видаткова накладна №948 від 27.08.12р., податкова накладна №1194 від 27.08.12р., на загальну суму 41301,05 грн., 6883,51 грн.;
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту червня, липня та серпня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за червень, липень та серпень 2012 року.
Розрахунки проводились у безготівковій формі, в рахунок оплати ФОП ОСОБА_3 перераховано 224436,7 грн.
Опрацюванням документів податкової звітності та баз даних встановлено, що одним з постачальників ФОП ОСОБА_3 у вересні та жовтні 2012 року було підприємство ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), на загальну суму 30133,0 грн., у т.ч. у вересні 2012 на суму ПДВ 18397,0 грн., та жовтні 2012 року на суму 11736,0 грн.
ТОВ «Шоковіта» (код ЄДРПОУ 33421689), знаходиться на обліку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
Згідно наданих до матеріалів справи документів встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ «Шоковіта» (Поставник) укладено договір поставки від 25.08.12р. №250.
На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Шоковіта» у вересні та жовтні 2012 року виписано (оформлено) такі паперові носії:
- видаткова накладна № 746 від 14.09.12р., податкова накладна №846 від 14.09.12р. на загальну суму 42500,03 грн., в т.ч. ПДВ 7083,34 грн.;
- видаткова накладна № 1210 від 21.09.12р., податкова накладна №1310 від 21.09.12р. на загальну суму 43631,74 грн, в т.ч. ПДВ 7271,96 грн.;
- акт виконаних робіт б/н від 24.09.12р., податкова накладна №1434 від 24.09.12р. на загальну суму 24249,50 грн., в т.ч. ПДВ 4041,50 грн.;
- видаткова накладна №618 від 18.10.12р., податкова накладна №1001 від 18.10.12р., на загальну суму 27557,38 грн., в т.ч. ПДВ 4592,90 грн.;
- видаткова накладна №648 від 19.10.12р., податкова накладна №1092 від 19.10.12р. на загальну суму 42860,56 грн., в т.ч. ПДВ 7143,43 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту вересня та жовтня 2012 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2012 року.
Розрахунки проводились у безготівковій формі, в рахунок оплати ФОП ОСОБА_3 перераховано 126249,0 грн.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як було встановлено судом у судовому засіданні, позивач здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту. Відповідачем не досліджувались та не відображені в Акті перевірки умови договорів, факт здійснення (реальність) господарських операцій, мета придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг від ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» у власній господарській діяльності.
Придбанні у ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» товари, замовлялись позивачем з метою використання їх у господарській діяльності, у зв'язку з необхідністю здійснення діяльності автомобільного вантажного транспорту. Та цей факт, не спростований висновками Акту.
На підтвердження реальності господарських операцій перевіряючим не досліджувались супутні документи, які свідчать про реальність здійснених операцій, їх економічний зміст, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
На підтвердження правомірності операції, позивач надав копії відповідних розрахункових та первинних документів, а саме: рахунок фактура № 846 від 12.09.2012 року, накладна № 746 від 14.09.2012 року, податкова накладна від 14.09.2012 року за №846, рахунок № 1310 від 21.09.2012 року, накладна № 1210 від 21.09.2012 року, податкова накладна від 21.09.2012 року за №1310, рахунок-фактура №00001434 від 24.09.2012 року, акт приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період 09 від 24.09.2012р. Дніпропетровськ, податкова накладна від 24.09.2012 року за №1434, рахунок № 1001 від 18.10.2012 року, накладна №618 від 18.10.2012 року, податкова накладна від 18.10.2012 року за №10001, рахунок № 1092 від 19.10.2012 року, накладна №648 від 19.10.2012 року, податкова накладна від 19.10.2012 року за №1092, витяги за платежем від 24.04.2012р., платіжне доручення №956 від 10.12.2012 року, платіжне доручення №959 від 21.12.2012 року, платіжне доручення №944 від 29.11.2012 року, платіжне доручення №907 від 01.11.2012 року, платіжне доручення №905 від 30.10.2012 року, платіжне доручення №869 від 10.10.2012 року, договір №159 від 02.06.2012 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, рахунок-фактура № 860 від 19.06.2012 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 19.06.2012 року, податкова накладна від 19.06.2012року №860, рахунок-фактура №1354 від 29.06.2012 року, податкова накладна від 29.06.2012 року за №1354, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 29.06.2012 року, рахунок № 1307 від 13.07.2012 року, накладна №1307, податкова накладна від 13.07.2012 року за №565, рахунок №2407 від 24.07.2012 року, накладна №2407 від 24.07.2012 року, податкова накладна від 24.07.2012 року №1029, накладна №2707 від 27.07.2012 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 27.07.2012 року,податкова накладна від 27.07.2012 року за №1166, рахунок №3107 від 31.07.2012 року, накладна №3107 від 31.07.2012 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.07.2012 року, податкова накладна від 31.07.2012 року за №1435, рахунок-фактура №512 від 10.08.2012 року, накладна №465 від 10.08.2012 року, податкова накладна від 10.08.2012 року за №487, рахунок №865 від 17.08.2012 року, акт наданих послуг №759 від 17.08.2012 року Дніпропетровськ, податкова накладна від 17.08.2012 року за №807, рахунок №1203 від 27.08.2012 року, накладна №948 від 27.08.2012 року, податкова накладна від 27.08.2012 року за №1194, платіжне доручення № 866 від 08.10.2012 року, платіжне доручення № 855 від 03.10.2012 року, платіжне доручення № 843 від 25.09.2012 року, платіжне доручення № 836 від 18.09.2012 року, платіжне доручення № 837 від 18.09.2012 року, платіжне доручення № 811 від 03.09.2012 року, платіжне доручення № 788 від 14.08.2012 року, платіжне доручення № 779 від 01.08.2012 року, платіжне доручення № 766 від 26.07.2012 року, копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3 (Серія НОМЕР_4), копія свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 (серія НОМЕР_3), копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за НОМЕР_5, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ФОП ОСОБА_3 (Серія НОМЕР_2).
Доказів на підтвердження того, що контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, перевіряючою в Акті не викладено, є лише сухе посилання на Акти інших ДПІ без конкретизації порушень.
Як вбачається з первинних документів позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразила суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс», у зв'язку з придбанням товарів.
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару/послуг.
Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що відповідає положенням ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд вважає безпідставними висновки відповідача, що відсутність за юридичною адресою контрагентів позивача, ТОВ «Шоковіта» (код 33421689) та ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389), обумовлює в свою чергу відстуніть первинних та бухгалтерських документів.
Судом встановлено, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.05.2013 року (серія АБ за № 748421) відносно ТОВ «Шоковіта» (код 33421689) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.05.2013 року (серія АБ за № 748413) відносно ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389).
Також, є безпідставними висновки відповідача, які викладені в акті перевірки від 26.03.2013 року за №320/172/281741430 щодо «нереальністі» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та контрагентоми-постачальниками ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389) та юридичну дефектність первинних документів, з огляду на таке.
Як вбачається з акта перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались позивачем з ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс», (підстава - Акт перевірки складений фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, стосовно підприємства ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс» (код 32694389) №7204/224/32694389 від 21.12.2012р.) встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3, та порушення, які пов'язуються відповідачем із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались позивачем з ТОВ «Шоковіта», (підстава - Акт перевірки складений фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, стосовно підприємства ТОВ «Шоковіта» (код 33421681) №7206/229/33421681 від 21.12.2012р.) встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_3
Поряд з цим, вищевказані акти перевірки до суду не надані, не надані також докази, що підтверджують відомості, які зафіксовані у згаданих актах перевірки.
Разом з тим, надаючи оцінку твердженням відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Шоковіта», ТОВ «Транс-Атлантіка Сервіс», суд звертає увагу на таке.
Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.
Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Транс-Атлантіка сервіс» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2013р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3: за основним платежем 62010 грн. (шістдесят дві тисячі десять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31005 грн. (тридцять одна тисяча п'ять гривень).
Тому, висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Отже, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету
Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 930 грн. 15 коп., що підтверджується за платіжним дорученням № 1041 від 29 квітня 2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 001351720 від 10 квітня 2013 року, винесене Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3: за основним платежем 62010 грн. (шістдесят дві тисячі десять гривень), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 31005 грн. (тридцять одна тисяча п'ять гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 930 грн. 15 коп. сплачену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 по платіжному дорученню № 1041 від 29 квітня 2013р.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладений 04.06.2013р.
Суддя Е.О. Юрков