05 червня 2013 року м. Київ В/800/2297/13
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
Борисенко І.В.
Бухтіярової І.О.
Кошіля В.В.
Моторного О.А.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби
про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013
у справі № 2-а-17555/09/0570 (№ К-23972/10)
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Донецькміськгаз»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В обґрунтування своїх вимог надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 10.05.2007, від 03.04.2008 та від 15.07.2008, в яких, на його думку, згадана норма права застосована інакше, ніж у даній справі.
Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.
Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.
У справі, про перегляд якої ставиться питання, суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені судами обставини, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.
Так, Верховний Суд України висловив свою позицію стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 № 21-184а11).
Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Між тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.04.2008 (на яку посилається податкова інспекція як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права) не було розв'язано заявлений сторонами спір по суті, так як справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак, вказана ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.
Крім того, заявником ставиться питання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.
Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про необхідність заміни відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.
Керуючись ст. 55, ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.
2. Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 у справі № 2-а-17555/09/0570 (№ К-23972/10).
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді І.В. Борисенко
І.О. Бухтіярова
В.В. Кошіль
О.А. Моторний
Н.Г. Пилипчук