"30" травня 2013 р. м. Київ К/800/10691/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі №1805/7621/2012 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про зобов'язання здійснити певні дії, -
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про визнання неправомірною відмови та зобов'язання відповідача призначити дострокову пенсію за віком на пільгових умовах, як матері інваліда дитинства з 17.04.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Суми неправомірно відмовив їй у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах, як матері інваліда дитинства, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона, як мати дитини-інваліда з дитинства має право на призначення пенсії за віком після досягнення 50 років і при наявності стажу роботи не менше 15 років.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2012 року позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в неприйнятті 17.04.2012 року заяви ОСОБА_4 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах прийняти заяву ОСОБА_4 від 17.04.2012 року та розглянути заяву з прийняттям рішення по суті звернення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №658184 від 16.03.2012 року.
По досягненню 50-річного віку, маючи 32 роки трудового стажу, позивач 17 квітня 2012 року звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в м. Суми із заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та надала документи, які підтверджують наявність необхідного трудового стажу.
Листом від 26.04.2012 року № 282/Н Управління Пенсійного Фонду України в м. Суми відмовило позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах з тих підстав, що її син визнаний інвалідом дитинства лише у віці 32 років, що суперечить п.п. 24, 25 Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Управління Пенсійного Фонду України в м. Суми не обґрунтовано відмовило ОСОБА_4 у призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки позивач набула права на призначення пенсії на підставі ст. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», маючи інваліда з дитинства.
Згідно ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» матері інваліда з дитинства, які виховали їх до восьмирічного віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» ст. 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).
Відповідно до пункту 3 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховували їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Відповідно до п. 24 Постанови правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначені пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховували їх до восьмирічного віку (чотирнадцятирічного), з 01.01.2006 - шестирічного (чотирнадцятирічного) віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховували їх до цього віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а їх виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини.
Пунктом 25 Порядку визначено, що визнання особи інвалідом дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що посилання відповідача на п.п. 24, 25 Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року є необґрунтованими, оскільки законодавством не встановлено обов'язку позивача підтверджувати, що вона є матір'ю інваліда з дитинства до шестирічного віку.
Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції зобов'язав відповідача призначити пенсію позивачці за відсутністю звернення останньої з цього приводу до пенсійного органу та визнав рішення УПФУ в м. Суми по суті заяви ОСОБА_4 незаконним в той час, як рішення з цього приводу відповідачем не приймалось.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його передчасним з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем 17.04.2012 року подано до Управління Пенсійного Фонду України в м. Суми заяву про неправомірність вимоги відповідача щодо надання довідки ЛКК, в додатках до якої надавались: заява встановленого зразка для призначення пенсії, ксерокопії паспорту, трудової книжки, свідоцтва про шлюб, диплому про освіту, довідки МСЕК серії 10 ААА №658184 від 16.03.2012 року та свідоцтва про народження сина. Вказана заява з додатками була прийнята Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Суми та зареєстрована 17.04.2012 року, про що свідчить штемпель УПФУ в м. Суми на заяві.
Про розгляд заяви ОСОБА_4 від 17.04.2012 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Суми повідомило її листом від 26.04.2012 року, зі змісту якого вбачається, що лише за наявності у позивача довідки ЛКК їй може бути призначена пенсія як матері інваліда з дитинства.
Тобто, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, серед яких була наявна заява встановленого зразка про призначення пенсії, відповідач відмовив ОСОБА_4 в призначенні дострокової пенсії.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року скасувати, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: