30 травня 2013 року м. Київ К/9991/68530/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. у справі № 2-а-4876/10/0270 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Вінницької митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -
ФОП ОСОБА_4 звернувся до з позовом Вінницької митниці, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області про:
- визнання неправомірними дій Вінницької митниці Державної митної служби України щодо винесення рішення про визначення митної вартості товару від 11.03.2010р. №401000006/2010/000033/1;
- скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 401000006/2010/000033/1 від 11.03.2010 року;
- стягнення з Вінницької митниці Державної митної служби України на користь ФОП ОСОБА_4 надмірно сплачені кошти у вигляді митного збору в сумі 266 319,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано неправомірними дії Вінницької митниці Державної митної служби України щодо винесення рішення про визначення митної вартості товару від 11.03.2010 року № 401000006/2010/000033/1. Скасовано рішення про визначення митної вартості товару від 11.03.2010 року № 401000006/2010/000033/1. Стягнуто на користь ФОП ОСОБА_4 з Державного бюджету надмірно сплачені кошти у вигляді митного збору в сумі 53 139,59 грн.
На постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. надійшла касаційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування в частині відмови в стягненні надмірно сплачених коштів в сумі 266 319,32 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2008 року між позивачем та ООО "Нор-Пласт" укладено контракт № 2-В. На виконання умов контракту (договору) купівлі-продажу на митну територію України ввезено товар, а саме локери для легкових автомобілів та вантажних АТЗ, піддони в багажник, крила для вантажних АТЗ та причепів, одержувачем якого є позивач.
Для проведення митного оформлення товару, позивачем подано ВМД №401000009/2010/000989 від 09.03.2010 року та товаросупровідні документи. Митна вартість була визначена позивачем відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України за ціною угоди, тобто за першим методом.
Відповідачем, відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 (далі -Порядок № 1766) було запропоновано позивачу надати для підтвердження митної вартості додаткові документи, про що свідчить запис в графі "для відміток митного органу" декларації митної вартості №401000009/2010/000989 від 09.03.2010 року, а саме: - прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; - калькуляцію фірми -виробника товару; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; - інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; - інші документи за власним бажанням.
З зазначеним переліком документів декларант ознайомлений, та ним надано 11.03.2010 року наступні документи: - прайс-лист виробника; - калькуляцію по виробнику; - видаткові накладні; - експертний висновок; - експертна декларація країни-відправника. Також позивач зазначив, що інформацію зовнішньоторговельних організацій можливість надати відсутня.
11.03.2010 року Вінницькою митницею видано картку відмови у прийнятті митної декларації № 401000009/0/000027 з тих підстав, що в процесі митного оформлення було з'ясовано, що заявлена декларантом митна вартість не відповідає наявній ціновій інформації, чим порушено вимоги п. 10,11 Постанови КМ України від 20.12.2066 року № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження". В даній картці міститься вимога, виконання якої забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів через митний кордон України - передекларування з урахуванням рішення про визначення митної вартості.
Вінницькою митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №401000006/2010/000033/1 від 11.03.2010 року, відповідно до якого відповідачем визначена митна вартість товару на підставі шостого методу визначення митної вартості (резервний метод).
З метою оформлення товарів, ФОП ОСОБА_4 подав ВМД № 401000009/2010/001073 від 12.03.2010 року із зазначенням скоригованої митної вартості, визначеної відповідачем у рішенні № 401000006/2010/000033/1 від 11.03.2010 року.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК України убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій Вінницької митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-91а12).
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ФОП ОСОБА_4 з Державного бюджету надмірно сплачених коштів у вигляді митного збору в сумі 53 139,59 грн., враховуючи наступне.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сплачено до Державного бюджету України кошти за митне оформлення товару в сумі, визначеній відповідно до рішення №401000006/2010/000033/1 від 11.03.2010 року, на підставі поданої позивачем ВМД № 401000009/2010/001073 від 12.03.2010 року із зазначенням митної вартості вказаної відповідачем.
В свою чергу позивач, при розрахунку суми надмірно сплачених коштів у вигляді митного збору у позовній заяві посилається на ВМД №№ 401000012/2010/000801, 401000012/2010/001526, 401000012/2010/002905, 401000012/2010/005583.
Водночас, оскаржуваним рішенням №401000006/2010/000033/1 від 11.03.2010 року митна вартість товарів по даним ВМД не визначалась, а відтак, суди дійшли вірного висновку, що вимоги в частині стягнення надмірно сплачених коштів у вигляді митного збору з врахуванням вказаних ВМД задоволенню не підлягають.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2011р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: