"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/2682/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії, та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року,
У квітні 2009 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії, та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 05 жовтня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається, що до 31 жовтня 2005 року позивач працював на посаді заступника директора з військово-патріотичного виховання середньої школи №1 м. Енергодар. 31.10.2005 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади в зв'язку з переводом на виборну посаду відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України. З 01.11.2005 року позивача прийнято на посаду вчителя з основ захисту Вітчизни за сумісництвом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вірно керувався ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Пунктами «в», «д» статті 56 вищенаведеного Закону передбачено, що військова служба та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Пенсія за вислугу років працівнику освіти призначається при наявності 25 років спеціального стажу, до якого військова служба не враховується.
Згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які працювали за сумісництвом на роботах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із змінами, вказаними постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1436), періоди роботи не за основним місцем роботи до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховується.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії за вислугу років, діяв відповідно до чинного законодавства, згідно якого зарахувати до спеціального стажу період його роботи за сумісництвом в школі №1 м. Енергодар та час проходження на військовій службі немає підстав.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді