30 травня 2013 року м. Київ К-38664/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010р. у справі № 2а-8983/10/2670 за позовом Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою звернулося з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та припису від 29.04.2010р.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010р., в задоволенні позову було відмовлено.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладання позивачем договору з фізичною особою на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та зміни меж земельної ділянки і встановлення вартості робіт окремо від укладання договору з тією ж особою на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вартість робіт по якому становить 153 грн., не є порушенням державної дисципліни цін, а саме ч.2 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю».
На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010р. надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві було проведено планову перевірку ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з питань додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін (тарифів) на платні роботи (послуги), за результатами якої складено акт № 042 від 22 квітня 2010 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем із замовників робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України стягується плата в розмірі 153,00 грн. (без ПДВ) згідно укладених договорів та кошторисів до них. Крім того, із громадян стягується додаткова плата на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановленню межі земельної ділянки в натурі (на місцевості, документація) в розмірах від 648 грн. до 1050 грн. (з ПДВ), хоча ці послуги згідно з Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і права постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04 травня 1999 року № 43 входить до складу робіт зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку. Всього в ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в порушення ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» за період з 01 травня 2009 року по 30 вересня 2009 року сума необґрунтовано отриманої виручки склала 28512,00 грн. (згідно розрахунку, доданого до акту № 042 від 22 квітня 2010 року).
У зв'язку із встановленням вищезазначених порушень Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 58 від 29 квітня 2010 року, яким вирішено вилучити у позивача суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 28512,00 грн. та накладено штраф в розмірі 57024,00 грн.
Крім того, Державною інспекцією з контролю за цінами в м.Києві 29 квітня 2010 року було винесено припис № 57, яким позивача зобов'язано в місячний термін усунути встановлені перевіркою порушення.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням та приписом позивач і звернувся з даним позовом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на 2007 рік) види робіт із землеустрою - це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.
Статтею 25 зазначеного Закону, серед видів документації із землеустрою визнаються, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п.п "и", "і").
Згідно з ст. 25 Закону встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Відповідно до ст. 56 Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
З аналізу вищезазначеного слід дійти висновку що Законом України "Про землеустрій" встановлено види документації із землеустрою та роботи необхідні для їх виготовлення.
Водночас, хоча даним Законом і не встановлений порядок виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідний порядок встановлений Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженою Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (надалі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.1 Інструкції роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: - підготовчі роботи; - встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; - складання кадастрового плану земельної ділянки; - заповнення бланка державного акта.
Таким чином, зазначена інструкція визначає роботи по встановленню (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки як невід'ємну частину робіт із складання державного акту на право власності на земельну ділянку.
А оскільки, згідно п. "д" ст. 56 Закону України "Про землеустрій", складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає складання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, то роботи по встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки є частиною робіт необхідних для складання цієї документації із землеустрою. А отже, відповідно до ст. 1 зазначеного Закону є роботами із землеустрою.
З наведеного вбачаться, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документів що посвідчує право власності на земельну ділянку включають в себе роботи із землеустрою по встановленню (відновленню) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.
Крім того, хоч в Законі України "Про землеустрій" і визначено окремий вид землевпорядної документації, така як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, при складанні державного акту на право власності на земельну ділянку встановлення меж земельної ділянки в натурі є частиною необхідних землевпорядних робіт. А оскільки, Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено граничну вартість не на конкретний вид документації із землеустрою, а на всі роботи із землеустрою, які необхідні для складання державного акту, то вартість робіт за виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі, відповідно до цього закону, не може стягуватись понад визначену граничну вартість.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що роботи із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, включають роботи із землеустрою зі встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 16 жовтня 2012 року (справа № 21-178а12).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: