28 травня 2013 року м. Київ К/9991/30289/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою УПФ України в Залізничному районі м. Львова на рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 31 травня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року
У березні 2010 року ОСОБА_4 у Шевченківському районному суді м. Львова пред'явила позов до УПФ України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що вона є особою, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 3-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив їй у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом.
Просила визнати протиправною відмову УПФ України в Залізничному районі м. Львова провести перерахунок основної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати провести перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Дана справа розглянута судом першої інстанції у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2011 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Зобов'язано УПФ України в Залізничному районі м. Львова здійснити перерахунок раніше призначеної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_4, починаючи з 31 березня 2007 року, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів, УПФ України в Залізничному районі м. Львова подало касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 3-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Їй призначені державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
ОСОБА_4 зверталася до УПФ України в Залізничному районі м. Львова з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_4 в задоволенні її заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, є правильним висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також не можна брати до уваги частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
Суди правильно не взяли до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтею 50 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, статтею 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня 2007 року - 380 грн., з 01 квітня 2007 року - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року - 411 грн.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня
2007 року зміни визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 50 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції: інвалідам 3-ої групи, віднесеним до постраждалих категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; за зміненою частиною 4 статті 54 у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В силу частини другої статті 150, частини другої статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову відновлена дія положень статей 50, 54 Закону №796-ХІІ в їх первинній редакції.
Таким чином, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року ОСОБА_4 не мала права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50-ти відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, не нижчої 6-ми мінімальних пенсій за віком, оскільки статті 50 і 54 Закону №796-ХІІ були змінені, однак, з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
За таких обставин задоволенню підлягали позовні вимоги, починаючи з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Це є підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позову.
На вказані порушення чинного законодавства суд апеляційної інстанції не звернув уваги та залишив в силі частково помилкове рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає зміні та доповненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії змінити та доповнити, виклавши абзац 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:
"Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі
м. Львова з нарахування і виплати ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії за період з 07 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державної пенсії у розмірах, передбачених статтею 50 та частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум за період з 07 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року".
Абзац третій резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2010 року вважати абзацом 4.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.