"30" травня 2013 р. м. Київ К/9991/68502/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року у справі № 2а-1670/4069/11 за позовом Прокурора Карлівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
Прокурор Карлівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Карлівського районного центру зайнятості звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 16277,81 грн. незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення до Карлівського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_4 належав до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мав права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення. Своїми діями відповідач порушив ч.2 ст.36 Закону України "Про зайнятість населення", тому це стало підставою для стягнення безпідставно отриманих коштів в судовому порядку.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Карлівського районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 16227,81 грн.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 31.01.2006 року, 14.12.2006 року, 08.02.2008 року та 19.09.20008 року подав до Карлівського районного центру зайнятості заяви щодо сприяння у працевлаштуванні, згідно яких був зареєстрований як шукаючий роботу.
На підставі наказів Карлівського районного центру зайнятості від 07.02.2006 року, 21.12.2006 року, 15.02.2008 року, 26.09.2008 року ОСОБА_4 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю у тому числі, одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».
Згідно довідки Карлівського районного центру зайнятості за період з 07 лютого 2006 року по 14 травня 2006 року, з 21 грудня 2006 року по 31 травня 2007 року, з 15 лютого 2008 року по 22 травня 2008 року, 16 жовтня 2008 року по 05 липня 2009 відповідач отримав допомогу по безробіттю в розмірі 16277,81 грн.
11 серпня 2010 року Карлівським районним центром зайнятості направлено до державного реєстратора Карлівської районної державної адміністрації запит № 03-09/1361 про надання відомостей щодо реєстрації ОСОБА_4 як фізичної особи-підприємця, на що отримано відповідь, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.03.2004 року, підприємницька діяльність не припинялася.
У зв'язку із цим, Карлівським РЦЗ було проведено перевірку достовірності даних, наданих відповідачем до державної служби зайнятості, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_4 у період отримання допомоги по безробіттю перебував в статусі суб'єкта підприємницької діяльності.
За наслідками перевірки були складені Акти розслідування страхових випадків від 08.09.2010 року № 1362, 1363, 1364 та від 06.102010 року № 1415.
08 вересня 2010 року Карлівським РЦЗ на підставі вказаних Актів були прийняті накази №85, 86, 87, 99 про повернення ОСОБА_4 коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 16277,81 грн., які були направлені відповідачу листом - претензією про необхідність повернення суми виплаченої допомоги протягом 15 календарних днів з дня отримання претензії.
Повернути в добровільному порядку суму виплаченої допомоги по безробіттю відповідач відмовляється, посилаючись на те, що в період перебування на обліку в Карлівському РЦЗ він підприємницькою діяльністю не займався, доходів не отримував.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що приховування відповідачем належності до категорії зайнятих є істотною умовою, яка могла вплинути на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, а тому відомості про доходи є недостовірними з вини особи, з огляду на що суми здійснених виплат повертаються особою з дня їх при значення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 № 915/5136, визначено, що державна реєстрація, як фізичної особи - підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, у розмірі 16227,81 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: