30 травня 2013 року м. Київ К/9991/74042/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Розваляєвої Т.С.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі № 2а/1770/1367/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги від 05.02.2012 року № Ф-35, -
ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними та скасування вимоги № Ф-35 від 05.02.2012 року про сплату боргу в сумі 1698,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1698,23 грн. згідно вимоги № Ф-35 від 05.02.2012 року протиправними. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області № Ф-35 від 05.02.2012 року.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
05.02.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу №Ф-35, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1698,23 грн.
Проте, на думку позивача, такі дії Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області є протиправними, оскільки відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вона звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тому, суди дійшли висновку про те, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судами встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI).
6 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_4 не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки вона не досягла 60-річного
віку є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 у відповідності до ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суди дійшли правильного висновку про те, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 221-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: