"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/12619/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом Приватного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Управління пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про скасування рішення за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року,
У серпні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління пенсійного фонду України в місті Бориславі Львівської області про скасування рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням УПФУ у м. Бориславі про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій від 27 липня 2010 року №9 до ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі пункту 2 частини десятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за порушення вимог, передбачених частиною дванадцятою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовано фінансові санкції у розмірі 15 800,80 грн.
Зазначене рішення направлено на адресу» позивача разом з розрахунком фінансової санкції та супровідним листом від 27 липня 2010 року №5966/04-42, в якому відповіли зазначає про наступне: при проведенні перевірки комунального підприємства «Бориславводоканал» у червні 2009 року виявлено, що при одержанні коштів для виплати заробітної плати через установу - відділення №4 Львівської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» у травні 2008 року КП «Бориславводоканал» подавало не на повну суму до установи банку платіжні документи про сплату страхових внесків (наприклад, при одержанні заробітної плати 19 травня 2008 року до Пенсійного фонду перераховано 300,00 грн. замість 8 764,80 грн.).
Зі справи вбачається, що КП «Бориславводоканал» подало до відділення №4 Львівської філії ВАТ АБ «Укргазбанк»: 19 травня 2008 року грошовий чек ЛГ 7144651 на отримання заробітної плати за травень 2008 року в розмірі 26 400,00 грн. та здійснило платежі на підставі платіжного доручення №280 на суму 300,00 грн.; 20 травня 2008 року грошовий чек ЛГ 7144652 на отримання заробітної плати за травень 2008 року в розмірі23 000, 00 грн. та здійснило платежі на підставі платіжного доручення №290. на суму 300,00 грн.
Відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів Для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Законом України «Про внесення зміни до статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 24 грудня 2008 року №795-УІ перше речення абзацу другого частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено словами «у порядку визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики».
Ухвалюючи рішення, суд вірно зазначив про те, що посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зокрема на / абзац четвертий пункту 3.9, згідно з яким банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати, праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів; відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник, є помилковими. Так, зазначена Інструкція не підлягає застосуванню, оскільки є підзаконним актом, а, отже, має меншу юридичну силу щодо Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і тому не може йому суперечити.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді