"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/10614/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква в Київській області про зобов'язання провести доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року,
У травні 2008 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква в Київській області про зобов'язання провести доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі як непрацюючий пенсіонер. Позивач зареєстрований та постійно проживає на території, яка віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і як не працюючий пенсіонер, має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, але відповідачем вказана доплата проводиться в значно нижчому розмірі. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов»язати відповідача провести перерахунок вказаної доплати до пенсії, встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року, яка складає 440 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Згідно частини 2 вищезазначеної статті, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, відповідно до якої громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а тому відповідачем до пенсії позивача здійснено доплату у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі 5 грн. 20 коп.
Проводячи зазначені виплати у значно нижчому розмірі відповідач керувався Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Ухвалюючи рішення, суд правильно виходив з того, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний Бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року становив - 440 грн., з 01.10.2007 року - 460 грн.
Таким чином, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність проведення позивачу перерахунку та виплату доплати до пенсії, як проживаючому на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік, починаючи з 09.07.2007 року, з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.07.2007 року в розмірі - 440 грн., а з 01.10.2007 року - 460 грн. щомісячно.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді