"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/15322/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання здійснити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року,
У листопаді 2010 року позивачка звернулася в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання здійснити певні дії.
Постановою Харцизького міського суду донецької області від 22 листопада 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивачка належать до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.
Зі справи вбачається, що позивачка звернулася із позовною заявою лише 05 листопада 201010 року, в якій просила здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 січня 2005 року по 01 листопада 2006 року у відповідності до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вірно керувався ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, якими передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судом встановлено, що позивачем не зазначено причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом та не надано клопотання про його поновлення.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді