"05" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13751/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2011 року,
У лютому 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни.
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2011 року апеляційну скаргу позивача відхилено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач з 28.05.1991 року визнаний інвалідом війни 3 групи від захворювання, яке пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і римував пенсію по інвалідності 3 групи з 28.05.1991р. по 30.09.2002р. З 01.10.2002р. він визнаний інвалідом 2 групи безстроково. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.12.2008р. він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005р., який набрав чинності з 01.01.2006р., були внесені зміни в ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими було встановлено, що інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне :соціального захисту», якими було встановлено, що інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ця норма закону є чинною і неконституційною не визнавалася.
Приймаючи рішення, суд виходив також з того, що позивач просив здійснити йому перерахунок надбавки до пенсії з 12.01.2005р. у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком в той час, коли вже діяла ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції 05.10.2005р.
Однак, позивач з вимогами про перерахунок раніше до відповідача з заявою не звертався, а відповідно до ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсії проводиться з часу звернення з заявою про перерахунок.
З відповідною заявою про перерахунок позивач звернувся до відповідача лише 03.02.2010р., тобто коли діяла ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції 05.10.2005р., що унеможливлює перерахунок надбавки до пенсії позивачу у розмірі 350%, починаючи з 12.01.2005р.
Ухвалюючи рішення, суд вірно керувався ст.ст.99,100 КАС України, в яких зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом встановлено, що позивач просить здійснити перерахунок за період, починаючи з 12.01.2005 року, а до суду за захистом своїх прав він звернувся лише 02.03.2010 року.
Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний строк позивачем пропущено без поважних причин, оскільки позивач мав змогу дізнатися про порушене право за весь час дії ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як відповідно до ст.. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 10 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді