"04" червня 2013 р. м. Київ К-20407/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Сперкач Т.В.,
за участю представника Державної митної служби України Корчинської М.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державної митної служби України та Львівської митниці на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними наказів, зобов'язання укласти трудовий договір, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними наказів, зобов'язання укласти трудовий договір, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №693-к в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» у зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу голови Державної митної служби України від 18 березня 2008 року №301-к «По особовому складу митних органів» в частині визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах. Зобов'язано голову Державної митної служби України та начальника Львівської митниці запропонувати ОСОБА_3 посаду старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Краковець» Львівської митниці та укласти з ОСОБА_3 трудову угоду, призначивши ОСОБА_3 на зазначену посаду. Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 квітня 2008 року і по день поновлення на роботі.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року у частині позовних вимог щодо поновлення на роботі скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано підпункт 1.13 пункту 1 наказу голови Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №693-к «Про звільнення» щодо звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Зобов'язано голову Державної митної служби України поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 01 травня 2008 року. Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня по 27 листопада 2008 року у сумі 22905 грн 65 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідачі подали касаційні скарги.
У касаційній скарзі Державна митна служба України, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Львівська митниця у поданій касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці.
У зв'язку з порушенням та неналежним виконанням своїх службових обов'язків, що є несумісним з вимогами Закону України «Про державну службу» щодо основних обов'язків державних службовців, пунктом 2 наказу голови Державної митної служби України від 18 березня 2008 року №301-к «По особовому складу митних органів» визнано недоцільним подальше перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пункту 2 наказу голови Державної митної служби України від 18 березня 2008 року №301-к «По особовому складу митних органів» щодо визнання недоцільним подальшого перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 06 вересня 2005 року №2805-IV, не передбачено накладення на посадових осіб митних органів за вчинення дисциплінарних правопорушень такого виду дисциплінарних стягнень як «визнання недоцільним подальшого перебування на державній службі в митних органах».
Крім цього, при вирішенні спору в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що в оскаржуваному наказі від 18 березня 2008 року №301-к «По особовому складу митних органів» не вказано, яке саме порушення службової дисципліни допустив позивач.
До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, наказом Державної митної служби України від 15 жовтня 2009 року №1884-к наказ від 18 березня 2008 року №301-к «По особовому складу митних органів» було скасовано в цілому.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог у вказаній вище частині.
Правильними є і висновки судів про незаконність звільнення позивача із займаної посади.
Так, судами встановлено та вбачається з обставин справи, що наказом голови Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року №693-к ОСОБА_3 звільнено з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» у зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці 30 квітня 2008 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Зазначеному наказу передував наказ Державної митної служби України від 29 січня 2008 року №61 «Про ліквідацію митних органів», у якому зазначено про ліквідацію Західної регіональної митниці (код 20900 00 00). Цього ж дня Державною митною службою України винесено наказ за №64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць», створено Львівську митницю (код 20900 00 00). Пунктом 12 наказу №64 визначено правонаступником в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям Львівську митницю - Західної регіональної митниці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно з частиною третьої цієї статті порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Порядок утворення та правовий статус митних органів, у якому проходив публічну службу позивач, встановлюється Конституцією України та Митним кодексом України.
Для забезпечення реалізації державної політики України у сфері митної справи створено Державну митну службу України, якій відповідно до Митного кодексу України надані повноваження щодо створення, реорганізації та ліквідації митних органів. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.
Статтею 6 Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 року № 1572/99 визначено, що Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) у складі відповідного центрального органу виконавчої влади. Створені урядові органи державного управління здійснюють управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб. Положення про урядовий орган державного управління затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 частини четвертої Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №940 передбачено, що Державна митна служба України створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Міністерством фінансів України регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.
Відповідно до пункту 11 частини дев'ятої Положення голова Державної митної служби України приймає за погодженням з Міністерством фінансів України рішення про утворення, реорганізацію та ліквідацію регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій, затверджує їх структуру, чисельність та штатні розписи.
Із змісту статті 81 ЦК України вбачається, що ця норма закону визначає лише один критерій розмежування юридичної особи публічного та приватного права, а саме: порядок створення. Порядок ліквідації юридичних осіб публічного права Конституцією України та іншим законом не урегульований.
Статтею 408 Митного кодексу України встановлено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
За змістом статті 30 Закону України «Про державну службу» спеціальні підстави припинення державної служби встановлені цією нормою закону, а Кодексом законів про працю України - загальні.
Як встановлено судами, коди, віднесені до Класифікатора митних органів України, Західної регіональної митниці та Львівської митниці є однаковими, за Положенням про Західну регіональну митницю та Львівську митницю функції митного органу залишились тотожними. Штатний розпис Львівської митниці передбачає посаду, яку займав позивач.
За таких обставин, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що фактично відбулась не ліквідація Західної регіональної митниці, а її реорганізація із зміною найменування.
Колегія суддів також зазначає, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами не надано доказів на підтвердження дотримання вимог частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення всіх працівників із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Також ними не надано судам доказів щодо наявності переваг одних працівників митниці перед іншими при вирішенні питання про звільнення у зв'язку з ліквідацією, доказів про неможливість або перешкоди прийняти позивача на таку ж посаду, яку він займав, доказів того, що позивачу пропонувалась будь-яка посада у Львівській митниці чи його відмови від такої посади.
Отже, суди дійшли обґрунтованих та правильних висновків про те, що звільнення позивача проведено з недотриманням вимог частини другої статті 40, статті 42, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.
До того ж, судами встановлено, що звільнення позивача відбулось і з порушенням вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, якою передбачено заборону звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування наказу про його звільнення з посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Зважаючи на те, що даний спір між сторонами виник у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_3 із займаної посади, беручи до уваги посадові інструкції посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці та посади старшого інспектора сектора митного оформлення №3 відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець» Львівської митниці, а також враховуючи положення частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, суд апеляційної інстанції правильно визначив спосіб захисту порушеного права позивача, поновивши його на роботі та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної митної служби України та Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2008 року, змінену судовим рішенням суду апеляційної інстанції, у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання незаконними наказів, зобов'язання укласти трудовий договір, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній